Будинок контори єврейського кладовища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будинок контори єврейського кладовища

Будівля контори та зруйнована вхідна група Лук'янівського єврейського кладовища. Початок ХХ століття.
50°28′21″ пн. ш. 30°27′25″ сх. д. / 50.472600000028° пн. ш. 30.45707000002778031° сх. д. / 50.472600000028; 30.45707000002778031Координати: 50°28′21″ пн. ш. 30°27′25″ сх. д. / 50.472600000028° пн. ш. 30.45707000002778031° сх. д. / 50.472600000028; 30.45707000002778031
Країна  Україна
Розташування Київ[1]
Тип будівля

Будинок контори єврейського кладовища. Карта розташування: Україна
Будинок контори єврейського кладовища
Будинок контори єврейського кладовища
Будинок контори єврейського кладовища (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Будинок контори єврейського кладовища — адміністративна будівля зруйнованого Лук'янівського єврейського кладовища, яка розташовується за адресою вул. Юрія Іллєнка 44. Побудований у 1899[2] році архітектором Володимиром Ніколаєвим.

У серпні-вересні 1943 року був казармою німецької окупаційної команди 1005, яка спалювала трупи.

У 1962 року у будинку облаштували гуртожиток для хокейної команди «Сокіл». У середині 2010-х років будинок перейшов до Київської міської ради профспілок, яка передала його приватній фірмі. У 2016 році суд, через порушення законодавства, повернув будівлю державі. Постановою Кабінету міністрів від грудня 2015 року будинок був переданий Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» для створення Меморіального музею пам'яті жертв трагедії.

Будівлю відреставрували за державні кошти та кошти приватних спонсорів. У 2021 році прем'єр-міністр України Денис Шмигаль надав доручення Фонду державного майна України віддати в оренду приватному російському проєкту «Меморіал Голокосту «Бабин Яр».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
  2. Будинок контори єврейського кладовища | Звід Історїї Пам'яток Києва. new.pamyatky.kiev.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 11 грудня 2019.

Посилання[ред. | ред. код]