Будинок на вулиці Вірменській, 32
| Будинок на вулиці Вірменській, 32 | |
|---|---|
|
| |
|
49°50′35″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.84305555558333367° пн. ш. 24.03277777780555624° сх. д.Координати: 49°50′35″ пн. ш. 24°01′58″ сх. д. / 49.84305555558333367° пн. ш. 24.03277777780555624° сх. д. | |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Львів |
| Архітектурний стиль | класицизм |
| Адреса | Вулиця Вірменська (Львів) |
  Будинок на вулиці Вірменській, 32 (Україна) | |
 | |
 Будинок на вулиці Вірменській, 32 у Вікісховищі | |
Будинок на вулиці Вірменській, 32 (також кам'яниця Голубовичівська тильна; конскрипційний № 134[1]) — житловий будинок XVII століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 1257)[1]. Розташований в історичному центрі Львова, на вулиці Вірменській.
Історія[ред. | ред. код]
Будинок № 32 був зведений у XVII столітті як тильний флігель будинку № 9 по вулиці Ставропігійській, відомого як кам'яниця Голубовичівська[1][2]. У 1669—1767 роках фігурував у документах як кам'яниця Голубовичівська костельна (тильна до Тебенки)[1]. Будинок належав вірменській церкві, тут мешкали її вікарії[1][2], але у 1776 році церква продала кам'яницю Деодату і Констанції Вартересевичам[2]. У 1803 році овдовіла Констанція Вартересевич продала будинок Миколі Вартановичу[2].
У другій половині XIX столітті кам'яниця неодноразово перебудовувалася[3], був надбудований третій поверх[1]. Станом на 1871 рік будинок належав Салараону Бляуштайну, у 1889 році — Францу Йоху. На початку XX століття кам'яниця перейшла у власність Товариства слуг Святої Зити[1].
На початку XXI століття у будинку містилася книгарня та видавництво «Класика»[1]. Станом на 2018 рік кам'яниця належить ТОВ «Крипа», власники якого планують її реставрувати та перебудувати під ресторан і житлові апартаменти[4][5].
Опис[ред. | ред. код]
Будинок триповерховий, цегляний, тинькований, прямокутний у плані, з невеликим внутрішнім подвір'ям. Фасад вузький, тривіконний, завершений фризом із стриховими віконцями, пояском із невеликих дентикул і карнизом, прикрашеним волютоподібними, з декором у вигляді листків аканту, модульйонами.
В центрі фасаду, на другому поверсі розташований балкон, який підтримують два візерунчасті металеві кронштейни. Балкон огороджений металевою ажурною решіткою, в центрі якої — вписана в коло монограма і дата «F.J. 1881»[3] (дата означає рік чергової реконструкції, а ініціали — тогочасного власника, Франца Йоха[1]). Вікна прямокутні, облямовані лиштвами, на другому поверсі прикрашені поличковими сандриками.
На лівій осі фасаду розташована вхідна брама у вигляді аркового порталу, оздобленого рустом. Цікавинкою кам'яниці є старовинна адресна табличка з написом польською мовою.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вхідний портал -
Балкон -
Охоронна табличка -
Старовинна адресна табличка
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к Мельник І., 2011, с. 241.
- ↑ а б в г Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15—16. Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
- ↑ а б ПГиА, 1985, с. 22.
- ↑ Юлія Лавришин (3 грудня 2018 року). Кам'яницю на вул. Вірменській, 32 реставрують та відкриють у ній ресторан. zaxid.net. Zaxid.net. Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020 року.
- ↑ На вулиці Вірменській у Львові збудують новий ресторан. varianty.lviv.ua. «Варіанти». 3 грудня 2018 року. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020 року.
Джерела[ред. | ред. код]
- Мельник І. В. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Л. : Апріорі, 2011. — Т. V. — 320 с. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — 1000 прим. — ISBN 978-617-629-032-2.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Жариков Н. Л., Логвин Г. Н. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. — 8000 прим.
- Вуйцик В. Матеріали до історії кам'яниць вулиці Вірменської // Галицька брама. — 1996. — № 21—22 (листопад). — С. 15—16. Архівовано з джерела 13 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Житловий будинок (№ 32). www.pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 21 лютого 2020 року.
