Бузенко Володимир Петрович
| Володимир Петрович Бузенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 Солдат | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
28 липня 1988 Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область | |||
| Смерть |
19 січня 2015 (26 років) Донецьк, Донецький аеропорт | |||
| Псевдо | «Італієць» | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
 Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Рід військ |
 Десантні війська | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви |
Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Володи́мир Петро́вич Бузе́нко (псевдо «Італієць»; 28 липня 1988, Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область — 19 січня 2015, Донецьк, Донецький аеропорт) — український військовик, стрілець 7 роти 3 батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, з листопаді 2014 року — стрілець 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Збройних сил України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Володимир Бузенко народився 28 липня 1988 року в селі Великий Кучурів Сторожинецького району у багатодітній родині, був третьою дитиною. Навчався у Великокучурівській школі І-ІІІ ступенів. Закінчив ПТУ за фахом автомеханік[1].
У 2006 році Володимир Бузенко був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у Львові в аеромобільних військах. Після служби працював у приватних структурах з ремонту автомобілів.
Був обраний депутатом Великокучурівської сільської ради у 2010 році[2].
У серпні 2014 року Володимир Бузенко був призваний до лав Збройних Сил України. Після підготовки на Яворівському полігоні у листопаді 2014 року поїхав у зону АТО, під Донецьк[3].
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Останній раз Володимир Бузенко виходив на зв'язок з нового терміналу Донецького аеропорту 19 січня 2015 року зранку. Загинув того ж дня під час оборони аеропорту Донецька, після другого вибуху в новому терміналі. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, виявлених під завалами після підриву російськими бойовиками будівлі нового терміналу і доставлених до Запоріжжя.[4][5][6]
Залишилися батьки — Петро Тодорович та Марія Георгіївна Бузенки, дві старші сестри Оксана і Оля та молодший брат Костя. 57-річний батько, Петро Тодорович, який тяжко переживав загибель Володимира, помер 3 листопада 2015 року.
Володимир Бузенко поховання 1 грудня 2015 року в рідному селі Великий Кучурів, Сторожинецький район, Чернівецька область[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].
- Указом № 20 від 3 грудня 2016 р. нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно)[9].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно, 2015 р.).[10]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 1 вересня 2016 року в селі Великий Кучурів відкрито Меморіальну дошку на фасаді школи де навчався Володимир Бузенко.
- На честь Володимира Бузенка в селі назвали одну з вулиць[11].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 20 січня[12][13].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Ми віримо, що Володя повернеться…» Мати «кіборга» Володимира Бузенка не може змиритися з болючою втратою. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Результати виборів депутатів ради Чернівецька область Сторожинецький район Великокучурівська сільська рада. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Сотні буковинців прийшли віддати шану Герою-кіборгу В. Бузенку // «Від і До», 2 грудня 2015. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Буковинський кіборг Володимир Бузенко, якого вважали зниклим безвісти, загинув // 0372.ua — Сайт міста Чернівців, 2 травня 2015. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Родина кіборга з Буковини не вірить, що він загинув. 26.11.2015, 19:48. Архів оригіналу за 30 грудня 2015. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Останні з «кіборгів»: Прощання з Володимиром Бузенком // Укрінформ, 1 грудня 2015. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ У ВЕЛИКОМУ КУЧУРОВІ ПОПРОЩАЛИСЯ З КІБОРГОМ ВОЛОДИМИРОМ БУЗЕНКОМ. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Володимир Бузенко. uaheroes.com. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
- ↑ Загиблого кіборга з Хотинщини удостоєно відзнаки "За оборону Донецького аеропорту". Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
- ↑ НА БУКОВИНІ ВІДКРИЛИ ПАМ'ЯТНУ ДОШКУ ЗАГИБЛОМУ ДЕСАНТНИКУ ВОЛОДИМИРУ БУЗЕНКУ. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 20 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
- Володимир Бузенко [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Бузенко Володимир Петрович [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] // Український меморіал
|
- Солдати (Україна)
- Народились 28 липня
- Народились 1988
- Померли 19 січня
- Померли 2015
- Військовики 80-ї окремої десантної бригади
- Військовики 81-ї окремої аеромобільної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Нагороджені знаком «За оборону Донецького аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Великого Кучурова
- Померли в Донецьку
- Поховані в Сторожинецькому районі