Бузок Комарова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бузок Комарова
Syringa komarowii subsp. reflexa
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Маслинові (Oleaceae)
Рід: Бузок (Syringa)
Вид:
S. komarowii
Біноміальна назва
Syringa komarowii
Синоніми[1]
  • Syringa glabra (C.K.Schneid.) Lingelsh.
  • Syringa reflexa C.K.Schneid.
  • Syringa sargentiana C.K.Schneid.

Бузо́к Комаро́ва (лат. Syrínga komaróvii, рос. Сире́нь Комаро́ва) — вид двочасткових рослин роду Бузок (лат. Syrínga) родини маслинових (лат. Oleaceae). Вперше описаний австрійським ботаніком Камілло Карлом Шнайдером в 1910 році[2][3].

Поширення та середовище проживання[ред. | ред. код]

Ендемік центрального Китаю[4], відомий в провінціях Ганьсу, Хубей, Шеньсі, Сичуань та Юньнань. Росте в чагарниках, лісах, на берегах річок і ярів[5].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Чагарник висотою 1,5—6 м[4][5].

Листя від довгасто-яйцюватої до еліптично-навідворітяйцюватої форми[5].

Суцвіття — хилена мітличка. Вінець квіток пурпурно-червоний, червоний або блідо-бузковий з білим[5].

Плід — подовжена коробочка[5].

Число хромосом — 2n = 46[6].

Синоніми[ред. | ред. код]

Рівнозначні назви[2]:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The Plant List: A Working List of All Plant Species. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 29 жовтня 2020.
  2. а б Syringa komarowii C.K.Schneid. — The Plant List. www.theplantlist.org. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  3. Tropicos. tropicos.org. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 3 травня 2020.
  4. а б World Checklist of Selected Plant Families: Royal Botanic Gardens, Kew
  5. а б в г д Syringa komarowii in Flora of China @ efloras.org. www.efloras.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 3 травня 2020.
  6. Tropicos. tropicos.org. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 3 травня 2020.