Бунич Павло Григорович

Бунич Павло Григорович
Народився	25 жовтня 1929(1929-10-25) Москва, РСФРР, СРСР
Помер	20 жовтня 2001(2001-10-20) (71 рік) Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Країна	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик, економіст, депутат Державної Думи РФ, викладач університету
Галузь	економіка і політика
Alma mater	Економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Знання мов	російська
Заклад	Економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd
Членство	ЦК КПРС, Державна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ I скликанняd
Посада	депутат Державної Думи РФ
Партія	КПРС
Діти	Andrei Bunichd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Павло Григорович Бунич (25 жовтня 1929(19291025), місто Москва, тепер Російська Федерація — 20 жовтня 2001, місто Москва, Російська Федерація) — радянський і російський діяч, економіст. Кандидат економічних наук, доцент, доктор економічних наук (1961), професор (1962), член-кореспондент Академії наук СРСР (1970), академік Академії комерційних наук (1992). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991). Депутат Державної думи Російської Федерації (1993—1999).

Життєпис

У 1952 році закінчив економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносова (МДУ).

У 1952—1955 роках — аспірант економічного факультету Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1955—1971 роках — старший науковий співробітник, завідувач відділення, заступник директора Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів СРСР.

Член КПРС з 1956 по 1991 рік.

Одночасно з 1961 по 1964 рік очолював кафедру політекономії Московського автомобільно-дорожнього інституту. З 1965 по 1970 рік — завідувач лабораторії Центрального економіко-математичного інституту Академії наук СРСР.

У 1971—1975 роках — директор Хабаровського комплексного науково-дослідного інституту, директор-організатор Інституту економічних досліджень, член президії Далекосхідного наукового центру Академії наук СРСР.

З 1975 року працював професором Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1976—1990 роках — завідувач кафедри господарського механізму управління економікою Московського інституту управління імені Серго Орджонікідзе.

У 1989 році був обраний народним депутатом СРСР від Академії наук СРСР, входив до Міжрегіональної депутатської групи, був заступником голови Комітету з питань економічної реформи, членом Конституційної комісії Верховної ради СРСР та членом Президії Міжпарламентського союзу, членом делегації СРСР у парламентській асамблеї.

З 1990 по 2001 рік — президент Союзу орендарів та підприємців СРСР (перетворений на Міжнародний союз орендарів та підприємців у 1993 році). Також обирався віцепрезидентом Російського союзу промисловців та підприємців. Був радником президента СРСР Михайла Горбачова та президента Російської Федерації Бориса Єльцина.

У 1990—1991 роках — проректор із наукової роботи Академії народного господарства при Раді міністрів СРСР.

У 1991—2001 роках — перший проректор Академії народного господарства при Уряді Російської Федерації.

1991 року увійшов до Політичної ради Руху демократичних реформ. З 1991 по 1993 рік — член Вищої консультаційно-координаційної ради при голові Верховної ради РРФСР, потім Президентської ради. У 1993 році став творцем та головою партії «Демократична ініціатива». У 1996 році увійшов до складу Ради громадсько-політичного руху «Наш дім — Росія». До Державної Думи першого скликання обраний 1993 року за списком блоку «Вибір Росії» (4 жовтня 1995 року вийшов із фракції), до Державної Думи другого скликання 1995 року обраний як незалежний кандидат; у Державній Думі Російської Федерації другого скликання був членом Ради фракції «Наш дім — Росія», головою Комітету з власності, приватизації та господарської діяльності.

Був президентом Міжнародного конгресу «За регіональний ринок Східної Європи та Азії», головою Науково-економічної ради при уряді Москви, членом керуючої ради громадсько-державного фонду «Російський центр приватизації». Автор низки книг та монографій з проблем економіки та управління народним господарством.

Помер 20 жовтня 2001 року в Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі Москви.

Основні праці

• Шляхи покращення використання основних фондів. Москва: Держфінвидав, 1962.
• Проблеми господарського розрахунку та фінансів в умовах реформи / За ред. академіка Рум'янцева. Москва: Фінанси, 1970.
• Господарський механізм розвиненого соціалізму: Сутність, структура, проблеми та перспективи. Москва: Наука, 1980.
• Головне — зацікавити: [Про стимулювання праці]. Москва: Економіка, 1986.
• Держмеханізм: ідеї та реальності. Москва: Політвидав, 1988.
• Самофінансування. 2-ге вид., перероблене та доповнене Москва: Фінанси та статистика, 1989.
• Нові цінності. Москва: Наука, 1989.

Нагороди і звання

• орден Трудового Червоного Прапора (20.04.1990)
• орден «Знак Пошани»
• орден «За заслуги перед Вітчизною» IІІ ст. (Російська Федерація) (22.10.1999)
• орден Орла I ст. (Міжрегіональний комітет з нагород ордену Орла)
• медалі

Джерела

• Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)
• журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 10, 1990. (рос.)