Бібліографічна діяльність Національної бібліотеки України ім.В.І Вернадського.

Джерельна база дослідження

Інтенсивність висвітлення теми бібліографічної діяльності НБУВ, має нерівномірний характер, що пояснюється специфікою розвитку Бібліотеки у різних суспільно-політичних обставинах.

У період середини 1960-х років XX ст. вивчення бібліографічної діяльності НБУВ не велось. Пов'язано це з призупиненням бібліографічної роботи внаслідок репресій, післявоєнної відбудови, війни. Вже у 50-x роках XX ст., активно починають видавати різні види бібліографії, однак, осмислення ролі Бібліотеки в цьому контексті відсутнє.

Наступний період – 60-70 рр. XX ст., створюються начерки про становлення радянської бібліографії, де присутня інформація щодо окремих діячів та хто працював в НБУВ. Роль бібліографів НБУВ висвітлював Л.І. Гольденберг, який плідно займався літературознавчою бібліографією.

У період 1980-1991 рр. розглядаються такі питання як досвід бібліотеки у створенні науково-допоміжних бібліографічних покажчиків з природничих та технічних наук, формування системи науково-допоміжної бібліографії з охорони природи. Статті присвячувались вузьким питанням і мають описовий характер.

Бібліографічна діяльність НБУВ у 1918-1991 рр

Цей проміжок часу поділяється на три етапи: 1918-1941; 1942-1964; 1965-1991, у яких були висвітлені особливості бібліографічної діяльності Бібліотеки. Під час першого етапу, основним напрямом стало створення бібліографічних покажчиків різних форм та видів, розвивалась рекомендаційна, національна, професійно-виробнича бібліографія, проводились теоретико-методологічні дослідження. Також і перший етап складався з декількох періодів : 1918-1934 рр. коли були створені теоретико-методологічні засади розвитку української національної бібліографії та ВБУ працювали над розв'язання багатьох питань в галузі теорії та практики бібліографії. Лише протягом п’яти років – з 1925 по 1930 рр., велась реальна бібліографічна робота з підготовки та видання бібліографічних посібників.

Згодом Бібліотека втрачає статус національної та стає Бібліотекою ВУАН, а з 1936 Бібліотекою АН УРСР (БАН). Нова радянська бібліографія мала намір побудувати соціалізм та забезпечувати наукову діяльність Академії наук Української радянської соціалістичної республіки (АН УРСР).

Другий етап відбувся у 1942-1964 рр. В цьому періоді можна виокремити події пов'язані з Великою Вітчизняною війною, післявоєнною відбудовою (1948-1964 рр.), евакуацією, а також, коли установа діє як Державна публічна бібліотека (1948-1964 рр.), виконуючи функції методичного центра рекомендаційної бібліографії, головної республіканської бібліотеки. Основними напрямами діяльності стала робота в галузі науково-допоміжної, рекомендаційної, професійно-виробничої, національної бібліографії, науково-методичного забезпечення бібліографічної діяльності.

У 1948 р. БАН була перетворена на Державну публічну бібліотеку УРСР (ДПБ). Вона стає головною бібліотекою України. За новим чинним Статутом, ДПБ визначалась як центральна республіканська, яка керує фондами широких кіл партійних, трудящих, наукових і радянських організацій; науково-дослідною установою (НДУ) в галузі книгознавства, бібліографії та бібліотекознавства, а також республіканським центром рекомендаційної бібліографії.

Рекомендаційна бібліотека займала значне місце з різних суспільно-політичних питань, популяризації наукових досягнень радянської науки і її вчених, розвитку літератури та культури. Також увага приділялась педагогічним проблемам виховання в навчальних закладах.

Завдяки статусу головної бібліотеки України, науково-методичні розробки цього періоду поступово розвивають науково-допоміжну бібліографію, основна тема якої є національно-культурні проблеми, серед яких виділяється бібліографічна «Шевченкіана». Зокрема Бібліотека розширює інформаційно-бібліографічне обслуговування партійних, державних та громадських організацій, підприємств, НДУ, а також усіх читачів.

Третій етап 1965-1991 рр., коли ДПБ реорганізується у Центральну наукову бібліотеку АН УРСР (ЦНБ) і її головним завданням стає інформаційно-бібліографічне забезпечення розвитку науки. Діяльність полягала у виданні науково допоміжних, професійно-виробничих бібліографічних посібників, теоретико-методичного забезпечення бібліографічної діяльності, проведення історико-біографічних досліджень. Бібліотека залишається утримувачем найбільшого фонду українських видань і набуває статус наукової із функціями національної.

У 1960-1970 рр. велика увага приділялася розвитку системи науково-технічної інформації. Згодом подальшим посиленням ідеологічного контролю в галузі науки та культури стають процеси які супроводжуються централізацією управління соціально-економічною сферою держави. Основною метою цього періоду стає формування системи поточних бібліографічних покажчиків.

Побудова «розвинутого соціалізму» характеризується спробами поєднати організацію системи науково-інформаційної діяльності для забезпечення розвитку економіки, з ідеологічними обмеженнями в галузі науки, культури, освіти. Розвинулась цензурна кампанія яка перевіряла опубліковані та підготовлені до друку наукові праці, твори творів художньої літератури. Посилився ідеологічний контроль і тому під удар потрапили й деякі бібліографічні покажчики ЦНБ: «Леся Українка», «Українське радянське літературознавство і критика», «Видання АН УРСР (1919-1967). Суспільні науки», «Павло Тичина», «Розвиток радянської археологічної науки на Україні (1917-1966)».Підготовлені до друку покажчики не побачили світ, решта була вилучена з відкритого доступу.

Окремий напрям становили покажчики, що розкривають фонди Бібліотеки: «Український політичний плакат 1917-1941 рр. у фондах ЦНБ», «Газети Радянської України. 1930-1934 рр.: каталог», «Каталог нелегальних та заборонених видань ХІХ – поч. XX ст. у фондах ЦНБ АН УРСР», «Колекція листівок 1879-1927 рр.».

Розвивається напрям методики бібліографії, теорії та історії. Також, значну увагу почали приділяти плануванню та опрацюванню нових методів довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування користувачів, вдосконаленню системи бібліографічних посібників та координацію інформаційного обслуговування в системі АН УРСР.

У кінці 1980-х – на початку 1990-х рр. змінюється суспільно-політична ситуація, у якій відбуваються значні зміни, а саме: відбувається звільненням від ідеологічних обмежень у тематиці бібліографічних покажчиків, введенням до наукового обігу величезних обсягів літератури обмеженого доступу або тої, що не вважалась актуальною насамперед літератури історико-культурного та національного характеру, іноземної літератури, видань української діаспори тощо. Створюються нові умови для розвитку бібліографічної діяльності та наукових засад бібліографії в умовах розбудови незалежного, інформаційного деідеологізованого суспільства.

Розвиток національної бібліографії в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського в умовах незалежності та державотворення у 1992-2010 рр

Головним етапом четвертого етапу (1992-2010) стає відновлення робіт в галузі національної бібліографії; проводяться історико-бібліографічні дослідження; розробляється тема історії бібліографічних установ, бібліографічної діяльності бібліотек; досліджується історія наукового опису рукописних та стародрукованих книг; продовжується підготовка та видання науково-допоміжних бібліографічних посібників; досліджується історія наукового опису рукописних та стародрукованих книг; активізуються дослідження спеціалізованих фондів друкованої продукції. Цей процес був пов’язаний з розвитком інформатизації суспільства. Зростає роль бібліографічної діяльності в розбудові Української держави, підвищується роль бібліотек у розвитку сучасного українського суспільства.

Бібліографічна діяльність НБУВ набуває в кінці XX ст. – на початку XXI ст. фундаментального значення як бібліотеки загальнонаціонального рівня, в якій актуалізуються ті принципи, що були закладені фундаторами у 1918 р. Подальший розвиток бібліографічної діяльності тісно пов’язаний зі створенням системи електронних бібліографічних ресурсів. Окремим напрямом, який набув значного розвитку, стала історико-бібліографічна реконструкція історії науки та НАН України. НБУВ відновлює дослідження за темою «Шевченкіана», яке продовжить опрацювання наукового напряму, започаткованого ще в перші роки існування Бібліотеки її фундаторами й продовженого надалі.