Білоруська різьба
Білоруська різьба — напрямок у сницарстві, що склався у Білорусі у 16-17 століттях, монументально-декоративне, часто позолочене різьблення на дереві, якому властиві пишні рослинні орнаменти з зображенням грон, тварин, птахів і людей.[1][2] Сформувалася під впливом стилів ренесансу і бароко. Досягнула розквіту на межі 17-18 століть і існувала до початку 19 століття.
Було відомо також під назвою «флемська різьба». Є два тлумачення походження цієї назви. За першою, вона пов'язана з візуальною подобою до полум'я.[2] За іншою версією, вона походить від «der Flame» («фламандець») або «flamisch» («фламандський») і показує на походження цього стилю — подібна різьба практикувалася у католицьких монастирях Фландрії, звідки монахами перенесена до Польщі і Великого Князівства Литовського.
До найкращих прикладів білоруської різьби відносять іконостас Богоявленського собору і Миколаївської церкви у Могильові, Смоленського собору Новодівочого монастиря у Москві. Білоруські майстри оздоблювали різьбою храми і палаци Московії з 17 століття.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кізіма С. А., Лянцэвіч В. М., Самахвалаў Дз. С. Гісторыя Беларусі: Курс лекцый. — Мн.: Выд-ва МІК, 2003. — 91 с. (біл.)
- ↑ а б в Беларуская рэзь // Культуралогія: Энцыклапедычны даведнік. Уклад. Дубянецкі Э. — Мн.: БелЭн, 2003. ISBN 985-11-0277-6 (біл.)
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |