Білосарайська коса
| Білосарайська коса | |
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Донецька область |
| Акваторії, що омивають | Азовське море |
| Координати | 46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д. |
  Білосарайська коса  Білосарайська коса | |
| |
Координати: 46°53′30″ пн. ш. 37°19′50″ сх. д. / 46.89167° пн. ш. 37.33056° сх. д.
Білосара́йська коса́ — півострів в українській частині Азовського моря, тут розташований ландшафтний заказник загальнодержавного значення від 1980 року.
Географія[ред. | ред. код]
Білосарайська коса розташована за 35 км на південний захід від Маріуполя та обмежує Таганрозьку затоку на півночі. Назва походить від зниклого в 17 ст. ногайського міста Боли Сарай, яке, ймовірно, містилося біля коси.
Біля коси знаходиться вершина Білосарайської затоки — бухта Білосорайська.[1]
Територія коси належить до Мангушського району Донецької області. На території коси розташоване село Білосарайська Коса, бази відпочинку та маяк.
Коса намита морем, серпоподібної форми, утворена піщано-черепашковими мулистими відкладеннями. Довжина — 14 км, площа — 44.45 км, акваторія 194га.[1]
Ландшафтний заказник[ред. | ред. код]
На території коси розташований однойменний ландшафтний заказник[2], площею 616 га (416 га непокритих лісом земель Приазовського держлісгоспу та 200 га мілководної акваторії Азовського моря).
Статус заказника здобув в 1927 році за клопотанням наукових працівників Маріупольського краєзнавчого музею Івана Коваленка, Володимира Рудевича, Віктора Голіцинського та доктора медичних наук Бориса Вальха.
Сприятливе географічне розташування коси, наявність мілководних лиманів та озер з водноболотною рослинністю сприяє гніздуванню, розмноженню і концентрації під час міграції багатьох видів птахів. Їх налічується 158 видів, в тому числі 25 занесено до Червоної книги України. В 1995 році тут створили Білосарайський орнітологічний заповідник[1], де гніздяться мартини, крижні, кулики, гуси, лебеді. У флорі заказника, за даними Донецького ботанічного саду, зареєстровано 217 видів вищих рослин, з них 20 видів літоральної смуги, які більше в області не зустрічаються. Серед них холодок коротколистий та тюльпан змієлистий Червоної книги України. У прибережних водах водяться судак, бичок, пеленгас і камбала.[1]
В 2010 р. увійшов до складу Національний природний парк «Меотида».
Світлини[ред. | ред. код]
-
Схід сонця на Білосарайській косі -
Бази відпочинку і маяк на Білосарайській косі -
-
-
-
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Заповедный отдых: ради чего ехать на Белосарайскую косу и сколько это будет стоить. Свои.City (рос.). Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 12 серпня 2019.
- ↑ Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Білосарайська коса» [Архівовано 12 серпня 2019 у Wayback Machine.] «Степи України»
Посилання[ред. | ред. код]
- Білосарайська коса [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] Енциклопедія Сучасної України
|
| |||||||||||||||||
