Білоус Олександр Севаст'янович
| Білоус Олександр Севаст'янович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
20 грудня 1966 Київ |
| Смерть |
5 вересня 2014 (47 років) Весела Гора (загиблий у бою) |
| Поховання | Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d |
| Псевдо | Льотчик |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2014 |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ | Територіальна оборона |
| Формування | |
| Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Олекса́ндр Севаст'я́нович Білоу́с (нар. 20 грудня 1966 — пом. 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
1988 року закінчив Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків та штурманів. Військову службу розпочав як льотчик. У подальшому проходив службу в СБУ, проживав у місті Ковель. Підполковник СБУ у відставці.
З початком російської збройної агресії проти України добровольцем пішов на фронт. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар»; псевдо «Льотчик».
5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.
Був похований як невідомий під номером № 252 в м. Старобільську Луганської області[1]. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих невідомих Героїв у травні 2015 року. Визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову. Остаточно ідентифікацію завершено у 2019 році. 4 вересня 2019 року побратими бійця з Луцька і волонтери, підняли тіло військовослужбовця з місця поховання у Старобільську та відвезли його на батьківщину для перепоховання[2][3]. 5 вересня похований на кладовищі Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[4][5].
Залишилися дружина та двоє дітей.
Вшанування[ред. | ред. код]
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Добровольці — це всі, кому Україна дорожча за життя. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
- ↑ Ідентифіковано одного з бійців «Айдара», який загинув на Луганщині. (рос.) 04.09.2019, 17:30. Архів оригіналу за 4 вересня 2019. Процитовано 4 вересня 2019.
- ↑ Експертиза ДНК встановила особу військового, що загинув 5 років тому на Донбасі. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
- ↑ Лучани провели в останню путь Героя України Олександра Білоуса. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
- ↑ «Він був справжнім»: Луцьк попрощався із загиблим на Сході Олександром Білоусом. ФОТО. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 5 вересня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Поховання № 255 [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Білоус Олександр Севаст'янович [Архівовано 24 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Підполковник, що став добровольцем: ким був Герой, якого перепоховають у Луцьку [Архівовано 5 вересня 2019 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
- Солдати (Україна)
- Народились 20 грудня
- Народились 1966
- Померли 5 вересня
- Померли 2014
- Поховані на Луцькому головному міському кладовищі (Гаразджа)
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Києва
- Померли у Веселій Горі
- Поховані в Старобільському районі