Важньова Людмила Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людмила Андріївна Важньова
Народилася 2 лютого 1950(1950-02-02) (74 роки)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Діяльність акторка, викладачка університету
Alma mater Харківський державний інститут культури (1974) і Російський університет театрального мистецтва (1998)
Вчене звання професор
Заклад Харківська обласна філармонія, ХДАК і Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Членство Національна спілка театральних діячів України
Нагороди
Заслужений артист України
Премії премія ім. В. Чистякової (1997)

Людмила Андріївна Важньо́ва (нар. 2 лютого 1950(19500202) м. Харків, УРСР) — актриса, педагог, Заслужена артистка України (1998), Професор. Лауреат національних конкурсів читців (1979,1985), премії ім. В. Чистякової за кращу жіночу роль (моновистава за твором Лесі Українки «Одержима», 1997)[1]. Член Національної спілки театральних діячів України (Харківське міжобласне відділення)[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Харківський державний інститут культури (тепер Харківська державна академія культури, 1974, майстерня М. М. Мушкіної), та Інститут театрального мистецтва ім. А. В. Луначарського (Москва, 1998, майстерня А. М. Ніколаєва) Працювала у Харківській обласній філармонії (1975—2000) як майстер художнього слова в жанрі моновистав і літературних концертів. Упродовж 1975–2001 років – викладач кафедри сценічної мови Харківської державної академії культури. З 2001 — викладач на театральному факультеті ХНУМ ім. І. П. Котляревського, від 2010 — на посаді професора, від 2012 — завідувач кафедри сценічні мови. За час роботи в університеті підготувала 25 студентів, які здобули звання лауреатів Всеукраїнських конкурсів професійних читців. Л. Важньова не тільки вдосконалює свій педагогічний досвід, але й продовжує виступати на сцені. Вона перебуває в постійному пошуку, експериментує, має свою методику роботи з розвитку техніки мови. Її учні сьогодні працюють на сценах національних та закордонних театрів. У репертуарі актриси — перлини української й світової літератури, 15 сольних програм.[2][3]

Леся Українка «Хвиля», читає Людмила Важньова

Моновистави[ред. | ред. код]

  • Леся Українка «Одержима»;
  • З. Сагалов «Три життя Айседори Дункан»;
  • М. Цвєтаєва «Доля. Рік 1919»;
  • В. Брюсов «Жінкау свічадах» та ін. Літературні концерти: Леся Українка. «Струни серця»;
  • Б. Пастернак «Присвята»;
  • М. Булгаков. «Майстер і Маргарита»;
  • «Гори та сяй, Зоре свята!» (зі скарбниць духовної поезії) та ін.

Член журі конкурсів[ред. | ред. код]

  • VIII Міжнародного фестивалю дитячих та юнацьких театрів «Бурштинова зоря — 2017» Академія мистецтв Клайпедського університету м. Клайпеда Литва 2017 р. Проведення семінару «Говоріть правильно і красиво» та майстер-класу «Техніка сценічної мови».
  • IX Міжнародного фестивалю дитячих та юнацьких театрів «Бурштинова зоря — 2019» Академія мистецтв Клайпедського університету м. Клайпеда Литва 2019 р.
  • XXI міжнародного театрального фестивалю-конкурсу для дітей і юнацтва м. Рига. Латвійське театральне товариство «Абажур», березень 2018 р. Член журі VI, VII, VIII Всеукраїнських конкурсів професійних читців імені Романа Черкашина (2014 р., 2016 р.,2018 р.)[4].
  • Голова журі театрального фестивалю «В кулісах душі» 21-24 березня 2019 р. м. Харків
  • Голова журі Фестивалю «Харків — місто добрих надій» читецький конкурс, м. Харків, 2019 р.
  • ІІІ Відкритого конкурсу театрально-сценічного мистецтва малих форм «Лети» онлайн 2020 р.

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Культура мови як морально-естетична цінність // Талановита індивідуальність: родина, школа, держава. Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції. Київ, 1994. С. 38–40;
  • Особливості методичного підходу до формування сценічної мови у студентів театральних вищих навчальних закладів // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки, теорії і практики освіти: зб. наук. пр. / Харків. держ. ін-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. Київ, 2001. Вип. 7. С. 224—229;
  • Емоції як важлива складова сценічного мистецтва // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки, теорії і практики освіти: зб. наук. пр. / Харків. держ. ін-т мистецтв ім. І. П. Котляревського. Київ, 2002. Вип. 8. С. 70–77;
  • Сценічна мова. Дикція та орфоепія: навч. посібник. Харків: Колегіум. 2010. 203 с.
  • Скоромовка в мовному тренінгу. Практикум зі сценічної мови: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. Х. : Колегіум. 2015. 171 с.
  • Скоромовка у мовному тренінгу (Практикум зі сценічної мови): навч. посіб. Харків: Колегіум, 2015. 171 с.
  • Говоримо правильно (практична орфоепія): навч. посіб. Харків: Колегіум, 2019. 72 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ред.-упоряд. Л. В. Русакова. (2017). ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МИСТЕЦТВ імені І. П. КОТЛЯРЕВСЬКОГО 1917-2017 Мала енциклопедія у двох томах. 2 том. Театральне мистецтво. Загальноуніверситетські кафедри і підрозділи. До 100-річчя від дня заснування : мала енциклопедія. Харків : «Водний спектр Джі-Ем-Пі», 2017. ISBN 978-617-7445-39-4.
  2. ↑ а б Біография Любмили Важньової (PDF). Харківський національний університет мистецтв імені І.П. Котляревського.
  3. ↑ Салтовський, М. О. (1 лютого 2005). Важньова Людмила Андріївна (Ukrainian) . Т. 4. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  4. ↑ Читаємо українське (укр.). Процитовано 20 листопада 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Біографія Людмили Важньової

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Важньова_Людмила_Андріївна&oldid=42341698