Вальтер фон Унру

Вальтер фон Унру
нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh
Народився	30 грудня 1877(1877-12-30) Тилевіце, Ґміна Всхова, Всховський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
Помер	16 вересня 1956(1956-09-16) (78 років) Бад-Бернек, Байройт, Верхня Франконія, Баварія, ФРН
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання	генерал від інфантерії до розпорядження
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Автограф
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Орден «Pour le Mérite» (Пруссія) Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Столітня медаль Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг) Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія) Ганзейський хрест (Гамбург) Медаль «За відвагу» (Гессен) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Кавалер ордена Леопольда (Австрія) Орден Залізної Корони 3 ступеня Галліполійська зірка Лицарський хрест 1-го класу ордена Білого Сокола Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці За поранення (нагрудний знак) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Почесний лицар ордена Святого Йоанна (Бранденбург) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Вальтер Рудольф Моріц фон Унру (нім. Walter Rudolf Moritz von Unruh; 30 серпня 1877 — 18 вересня 1956, Бад-Бернек) — німецький офіцер, генерал піхоти вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite і Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.

Біографія

Виходець із знатного роду Унру. Син начальника тюрми Рудольфа фон Унру і його дружини Амалії, уродженої фон Швайніхен.

7 березня 1896 року вступив в кадетський корпус піхотного полку «фон Куб'єр» (2-го позенського) № 19 в Герліці. Учасник Першої світової війни. Відзначений численними нагородами.

Після війни продовжив службу в рейхсвері. З 23 грудня 1918 по 14 січня 1918 року — командир добровольчого корпусу Герліца, брав участь у ліквідації Баварської Радянської Республіки. 28 лютого 1927 року вийшов у відставку через хворобу. Після відставки до 1937 року був головним ад'ютантом колишнього німецького імператора Вільгельма ІІ. В 1933 році вступив в НСДАП.

24 липня 1941 року призваний на службу в вермахт і призначений комендантом Бреста. Через повернення в армію Унру покинув НСДАП. У вересні 1941 року призначений командиром тилових частин в Смоленську на Московському фронті, потім — командиром 559-ї тилової ділянки 4-ї армії в складі групи армій «Центр».

4 травня 1942 року Гітлер призначив Унру начальником щойно створеного штабу «спеціально призначення» при ОКВ. Завданням Унру стала відправка службовців різноманітних штабів і тилових служб вермахту, розміщених у рейхскомісаріатах Остланд і Україна, на фронт. Кандидатуру Унру підтримали Йозеф Геббельс та Мартін Борман, оскільки Унру був переконаним націонал-соціалістом. З 22 листопада 1942 року (день капітуляції 6-ї армії в Сталінграді) Унру отримав право відправляти на фронт не лише службовців вермахту, але і функціонерів НСДАП і державних чиновників. Успіхи Унру були досить скромними, оскільки він постійно конфліктував із місцевою адміністрацією (зрештою Унру посварився з Борманом і Генріхом Гіммлером), а також тому, що рейхсміністр озброєнь і військової промисловості Альберт Шпеер також відбирав людей даних категорій для роботи в оборонній промисловості. 22 липня 1944 року Унру подав прохання про відставку, яке було задоволене наступного дня.

З липня 1945 по липень 1947 року перебував у американському полоні. В 1947 році написав меморіальний звіт для Історичного відділу армії США, в якому описав свій погляд на «тотальну війну». Унру вважав, що законною причиною війни була «тотальна пропаганда» і непрямо натякнув на необхідність нової війни — США проти СРСР. Також Унру зобразив себе улюбленим благодійником населення окупованого Бресту. Окрім цього звіт містив численні антисемітські заяви.

В 1948 році був засуджений до 5 років ув'язнення в трудовому таборі. В 1950 році вирок скасували. Унру помер 16 вересня 1956 року від серцевого нападу.

Сім'я

Перша дружина — Марія Людерс (28 листопада 1879, Герліц — 2 вересня 1942, Регенсбург). Одружилися 11 жовтня 1902 року в герліці. В шлюбі народилась дочка Марґа-Марія.

Друга дружина — Шарлотта Шнек (народилась 6 липня 1917 року в Штутгарті). Одружились 28 жовтня 1952 року у Гайденгаймі.

Звання

• Другий лейтенант (7 березня 1896)
• Лейтенант (1899)
• Оберлейтенант (10 квітня 1906)
• Гауптман (22 березня 1910)
• Майор (22 березня 1915)
• Оберстлейтенант (1 жовтня 1920)
• Оберст (1 квітня 1924)
• Генерал-майор запасу (1 березня 1927)
• Генерал-лейтенант запасу (27 серпня 1939) — підвищений з нагоди 25-ї річниці Танненберзької битви як кавалер ордена Pour le Mérite.
• Генерал-майор до розпорядження (1 жовтня 1941)
• Генерал-лейтенант до розпорядження (18 січня 1942)
• Генерал піхоти до розпорядження (15 липня 1942)

Нагороди

• Столітня медаль
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами
• Орден «За заслуги» (Баварія) 3-го класу
• Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта з мечами (Королівство Саксонія)
• Лицарський хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Ганзейський Хрест (Гамбург)
• Лицарський хрест 1-го класу ордена Білого сокола з мечами
• Лицарський хрест ордена Леопольда з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою
• Військова медаль (Османська імперія)
• Pour le Mérite (21 квітня 1918)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (1921)
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний лицар
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (2 листопада 1941)
  • 1-го класу з мечами (16 січня 1942)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (16 січня 1942) — отримав 3 нагороди одночасно.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (20 серпня 1942)
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (23 липня 1944) — за бездоганну військову службу.

Джерела

• Ernst Klee: Walter von Unruh. Eintrag in ders.: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. Aktualisierte Ausgabe. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2005, ISBN 3-596-16048-0, S. 636–637.
• Bernhard R. Kroener: „General Heldenklau.“ Die „Unruh-Kommission“ im Strudel polykratischer Desorganisation (1942–1944). In: Ernst Willi Hansen, Gerhard Schreiber, Bernd Wegner (Hrsg.): Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Beiträge zur neueren Geschichte Deutschlands und Frankreichs. Festschrift für Klaus-Jürgen Müller. R. Oldenbourg, München 1995, ISBN 3-486-56063-8, S. 269–285.
• Martin Moll (Hg.): „Führer-Erlasse“ 1939–1945. Edition sämtlicher überlieferter, nicht im Reichsgesetzblatt abgedruckter, von Hitler während des Zweiten Weltkrieges schriftlich erteilter Direktiven aus den Bereichen Staat, Partei, Wirtschaft, Besatzungspolitik und Militärverwaltung. Stuttgart 1997, ISBN 3-515-06873-2.
• Dieter Rebentisch: Führerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg. Verfassungsentwicklung und Verwaltungspolitik 1939–1945. Steiner Vlg., Stuttgart 1989, ISBN 3515051414.
• Genealogisches Handbuch des Adels, Adelige Häuser Band A XIX, Seite 485, Band 66 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1977.
• Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 451–453.
• Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 442–444.
• General der Infanterie a. D. Walter von Unruh: Beitrag zur Kriegsgeschichte. „Ostfeldzug.“ Historical Divisions Headquarters. United States Army, Europe. (1947) S. ii.
• General a. D. von Unruh gestorben. In: Hamburger Abendblatt vom 19. September 1956.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 116.
• Klaus D. Patzwall: Die Ritterkreuzträger des Kriegsverdienstkreuzes 1942–1945. Patzwall-Verlag. Hamburg 1984, S. 34 f.
• Willi E., Hansen/Gerhard Schreiber/Bernd Wegner (Hg.), Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Beiträge zur neueren Geschichte Deutschlands und Frankreichs, Festschrift für Klaus-Jürgen Müller, R. Oldenbourg, München, 1995
• Rebentisch D., Führerstaat und Verwaltung im Zweiten Weltkrieg. Verfassungsentwicklung und Verwaltungspolitik 1939-1945, Stuttgart, Steiner Vlg., 1989
• Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1925, S. 116