Василаш Ілля Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ілля Василаш
 Солдат
Загальна інформація
Народження 2 серпня 1959(1959-08-02)
с. Горбівці, Глибоцький район, Чернівецька область, Україна Україна
Смерть 27 липня 2014(2014-07-27) (54 роки)
Лутугине
Луганська область,
Україна Україна
(потрапив у засідку і загинув)
Національність українець
Псевдо «Дід»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Айдар»
Війни / битви

Війна в Афганістані
Вторгнення Росії в Україну

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Василаш Ілля Євгенович (псевдо «Дід»; 2 серпня 1959, с. Горбівці, Глибоцький район, Чернівецька область — 27 липня 2014, Лутугине, Луганська область) — український військовик, вояк батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, розвідник, капітан запасу, ветеран-«афганець». Активний учасник Майдану. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
У бою під Луганськом загинув розвідник «Айдара» Ілля Василаш «Дід»
ВІЧНАЯ ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ І ПАТРІОТУ Іллі Василашу
Пам'яті друга

Ілько Василаш народився 2 серпня 1959 року у селі Горбівці. Навчався у Горбівецькій ЗОШ, після закінчення якої вступив на техніка-механіка у Чернівцях. Згодом заочно закінчив Вінницький інститут енергетики на інженера-енергетика. Служив у Карелії в прикордонних військах.

Серед інших ветеранів-афганців Ілля Василаш у грудні 2013 року вийшов на столичний Майдан, відклавши операцію на серце[1][2]. Глибочанин Володимир Григорчук, учасник Майдану, про Ілька Василаша так сказав:

Наприкінці 2013 року, наші з Іллею дороги перетнулись під час поїздки з Чернівців на Майдан у Києві. Уже з перших хвилин спілкування з'ясувалось, що Ілля Василаш є справжнім патріотом України, котрий всією душею вболіває за її долю. Маючи поважний вік — тоді 54 роки, проблеми із зором після війни в Афганістані, він ні на мить не вагаючись вирушив до столиці. І кожен з нас, бойових побратимів, дуже швидко переконався наскільки Ілля Василаш смілива людина, досвідчений вояка. До нього тягнулись, до його слів і порад прислухались, що багатьом майданівцям відтак допомогло уберегтись від поранень посіпак Януковича, залишитись живим. Ми жартома називали Іллю Євгеновича майором, хоча насправді він був капітаном за часи офіцерської служби в армії. І вже згодом, коли сформувався із добровольців «Айдар», Ілля Василаш знову ж таки одним із перших влився у його ряди. Передові позиції у жорстокій боротьбі із проросійськими, а то й російськими «феесбешниками», нелюдами раз-за-разом займав наш земляк[3].

Після подій на Майдані Ілля Василаш в складі 8-ї сотні відразу ж поїхав у Луганськ, брав участь у формуванні батальйону «Айдар»[1]. Напередодні його смерті журналіст їздив разом із ним у село Стукалова Балка, яке опинилося на передовій і часто потерпало від обстрілів — залишилось відео[4].

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загін бійців «Айдару» потрапив у засідку і зазнав значних втрат. Серед загиблих був й Ілля Василаш. До свого 55-річчя Ілля Василаш не дожив 5 днів[5]. Протягом доби підрозділи батальйону «Айдар» брали участь у трьох різних операціях під Луганськом — Лутугине, Успенка та Георгіївка. В кожній із груп були втрати. Всього батальйон втратив тоді загиблими 12 бійців[6]: підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Орест Квач, Станіслав Менюк.

1 серпня 2014 року Діда поховали в його рідному селі Горбівці Глибоцького району[7][8]Попрощатися з Іллею Василашем зібралися всі Горбівці, а також мешканці сусідніх сіл. Проводжали в останню путь Іллю Євгеновича й українські військовослужбовці[9]. Серед них і товариш покійного з батальйону «Айдар» Микола[10]. Багатоголосе «Герої не вмирають» лунало у Горбівцях під час поховання Ілька Василаша[3].

В Ілька Василаша залишилося троє повнолітніх дітей, котрі мешкають у Новодністровську[11]. Після загибелі батька на Донбас поїхав захищати Україну його старший син Володимир[12].

Нагороди[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Горбівцях Глибоцького району урочисто відкрито пам'ятник загиблому в АТО Іллі Василашу[14]. 9 травня 2015 року на будівлі Горбівецької ЗОШ, де навчався Ілько Василаш, відкрито меморіальну дошку на його честь. Право відкрити меморіальну дошку надали найкращому другу Ілька Василаша — Володимиру Григорчуку[15].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Родину загиблого на Луганщині легендарного «Айдарівця» Іллі Василаша з Буковини влада кидає напризволяще?!. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 3 червня 2022.
  2. ↑ На Буковині поховали легендарного бійця батальйону «Айдар» на прізвисько Дід. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  3. ↑ а б Афган, Майдан, АТО…. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  4. ↑ Розвідник Ілля «Дід» загинув у бою. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2014.
  5. ↑ В бою під Луганськом загинув розвідник «Айдара» Ілля Василаш «Дід». ВІДЕО(рос.)
  6. ↑ Розвідник Ілля «Дід» загинув у бою // «Радіо Свобода», 31 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2014.
  7. ↑ Відео: Буковина попрощалася з айдарівським бІйцем на прізвисько «Дід». Архів оригіналу за 17 грудня 2015. Процитовано 15 серпня 2014.
  8. ↑ Загиблого на Сході «айдарівця» з Буковини поховають сьогодні// «Молодий Буковинець», 1 серпня 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  9. ↑ Родичі загиблого айдарівця не знали, що він воює на Сході. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 30 вересня 2014.
  10. ↑ Чернівецька Обласна Державна Телекомпанія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  11. ↑ Буковинські свободівці взяли під контроль питання виплати допомоги родині загиблого в АТО айдарівця Іллі Василаша. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 30 вересня 2014.
  12. ↑ На Буковині освятили пам'ятник воїну АТО. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.
  13. ↑ Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.
  14. ↑ На Буковині освятили пам'ятник воїну АТО. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.
  15. ↑ Відкрили меморіальну дошку Іллі Василашу. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 22 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Василаш_Ілля_Євгенович&oldid=38160282