Василенко Костянтин Прокопович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василенко Костянтин Прокопович
Народився 2 квітня 1877(1877-04-02)
Київ, Російська імперія
Помер липень 1941 (64 роки)
Вінниця, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність журналіст, громадський діяч, політик, редактор
Alma mater Юридичний факультет Київського університету Святого Володимира (1902)
Партія Меншовики
Брати, сестри Василенко Микола Прокопович

Костянтин Прокопович Василенко (2 квітня 1877(18770402) — липень 1941) — журналіст, громадський та політичний діяч. Один із лідерів київських меншовиків, член Української Центральної Ради. Брат Миколи Прокоповича Василенка

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в місті Київ. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1902). Студентом долучився до соціал-демократичного руху. Від 1897 — член київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», брав участь у виданні «Рабочей газеты», підготовці I з'їзду РСДРП. Після II з'зду РСДРП (1903) — меншовик, провідний діяч Київського комітету партії, редактор журналу «Вперед». 1903-05 — на засланні. По поверненні працював у газеті «Киевское слово» (1905), «Киевские отклики» (1906); 1907 — редактор журналу «Друг народа». 1908-18 — співробітник, завідувач міжнародного відділу, з 1910 — член редколегії й помічник редактора газети «Киевская мысль», 1917 — редактор газети «Рабочее знамя». Від травня 1917 до січня 1918 — голова Київського обласного комітету РСДРП (меншовиків), гласний Київської міської думи. Від червня 1917 до квітня 1918 — член Малої ради, з 8 серпня 1917 — член Української Центральної Ради. 12 вересня 1917 по 2 жовтня 1917 — генеральний секретар праці УЦР. 12 жовтня 1917 по 17 листопада 1917 — комісар Тимчасового уряду в Києві. У січні 1918 вийшов із партії й припинив політичну діяльність. 1919 — конторник Київського народного університету, відповідальний редактор газети «Киевская жизнь». 1921 працював в Одеському губернському статистичному бюро, 1922-23 — постійний співробітник Комісії звичаєвого права ВУАН. У 1923 заарештований у справі «Київського обласного центру дії» і засуджений до 10 років суворої ізоляції. Утримувався в Лук'янівській в'язниці у Києві, 1929-32 — засланий до Сибіру. 30 травня 1938 знову його заарештовано і засуджено до 5 років ув'язнення. У липні 1941, ймовірно, розстріляний органами НКВС у м. Вінниця. Реабілітований 1991.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

25.12.2015 р. Вінницька міська рада своїм рішенням № 71 перейменувала вулицю 30-річчя Перемоги на вулицю Костянтина Василенка[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література[ред. | ред. код]

  • Статті. Спогади. Листування, ч. 1-2. К., 2002.
  • Дело Киевского Областного Центра Действия. Стенографический отчет. Март-апрель 1924 г. Х., 1927;
  • Мошинский И. Н. (Юзеф Канарский). На путях к Первому съезду РСДРП (90-е годы в киевском подполье). М., 1928;
  • Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь, т. 5, вып. 2. М., 1933;
  • Новицкий в. Д. Из воспоминаний жандарма. М., 1991; Вороненко в. В. та ін. Микола Прокопович Василенко. К., 1992;
  • Жертвы репрессий. К., 1993;
  • Єфремов С. О. Щоденники, 1923—1929. К., 1997;
  • Пристайко в. І. та ін. Шлях на Соловки. «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ», 1997, № 1;
  • Українська Центральна Рада. Документи і матеріали, т. 1-2. К., 1996-97;
  • Верстюк в. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. К., 1998.

Посилання[ред. | ред. код]