Василенко Олександр Васильович (72 ОМБр)
| Олександр Василенко | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
.jpg) | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
25 травня 1982 с. Медвин, Богуславський район, Київська область | |
| Смерть |
6 серпня 2014 (32 роки) с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олекса́ндр Васи́льович Василенко (25 травня 1982, Медвин, Богуславський район, Київська область — 6 серпня 2014, с. Дякове, Антрацитівський район, Луганська область) — український вояк, солдат Збройних сил України, старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону 72-ї окремої механізованої бригади, учасник війни на сході України. Лицар Ордену «За мужність».
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Василенко народився 25 травня 1982 року в селі Медвин, Богуславський район, Київська область, у родині Василя Михайловича та Лідії Василівни Василенків. Навчався у Медвинській школі у 1988-1999 роках. Закінчив з відзнакою НУБіП України.
З квітня 2001 по листопад 2002 року проходив строкову службу у лавах Збройних сил України. Після демобілізації працював у Києві. Учасник Євромайдану.
Війна на сході України[ред. | ред. код]
У березні 2014 року призвали на перепідготовку у м. Біла Церква. Підписав контракт та був зарахований у 72-ї окремої механізованої бригади. З квітні 2014 року в зоні проведення антитерористичної операції на Донбасі. Старший навідник 1 реактивного артилерійського взводу 2 реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону, реактивної артилерійської установки БМ-21 «Град».
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
Загинув від численних осколкових поранень близько 6.30 ранку поблизу села Дякове на Луганщині під час артилерійського обстрілу військами РФ позицій ЗСУ, про що свідчить характер обстрілу. Стріляли з 2С19 «Мста-С» приблизно з відстані 1-1,5 км[1].
Похований у рідному селі. Залишились батьки, старший брат Михайло, дружина та донька Софійка (2009 р.н.).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (14 листопада 2014) — за особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений посмертно[2].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
Зусиллями медвинської громади та місцевої самооборони на фасаді будівлі Медвинської СЗОШ, де навчався Олександро Василенко, на його честь встановлено пам'ятну таблицю. Центральну вулицю у рідному селі героя названо на його честь.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Загиблі військовослужбовці 72 ОМБР // «БЦ News», 14 липня 2014. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 22 грудня 2017.
- ↑ Указ Президента України від 14 листопада 2014 року № 873/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Василенко Олександр Васильович [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Солдати (Україна)
- Народились 25 травня
- Народились 1982
- Померли 6 серпня
- Померли 2014
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Медвина
- Учасники Євромайдану
- Померли в Антрацитівському районі