Василенко Петро Мефодійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Василенко Петро Мефодійович
Народився 17 жовтня 1900(1900-10-17)
с. Мигія Первомайського району Миколаївської області
Помер 21 квітня 1999(1999-04-21) (98 років)
м. Київ
Країна СРСР СРСР
Alma mater Київський сільськогосподарський інститут
Галузь машинобудування, сільськогосподарська механіка
Заклад Національний аграрний університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден «Знак Пошани»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Винахідник СРСР Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Василенко Петро Мефодійович (*17 жовтня 1900 р. — †21 квітня 1999 р.) — український вчений у галузі машинобудування та сільськогосподарської механіки. Доктор технічних наук, професор кафедри сільськогосподарських машин Національного аграрного університету. Академік Української академії аграрних наук, академік Російської академії сільськогосподарських наук (РАСГН), член-кореспондент Національної академії наук України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Петро Мефодійович Василенко народився 17 жовтня 1900 року в селі Мигія Первомайського району Миколаївської області в багатодітній родині незаможних селян. Закінчив сільську чотирирічну школу (19071911 рр.), пізніше — дворічне земське училище (19141916 рр.), а потім трирічне Ольгінсько-Скаржинське сільськогосподарське училище Одеської області (19161919 рр.). Попрацювавши у 1920 році інструктором з сільськогосподарських машин Первомайського укрземвідділу, поступив на агрономічний факультет Луганського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1923 році, отримавши кваліфікацію агронома-рільника.

У 19231928 роках викладав хімію, ґрунтознавство, землеробство та сільськогосподарське машинознавство у Межиріцькій середній сільськогосподарській школі Голованівського району Одеської області, та був у ній завідувачем відділу рільництва. У 1929 році закінчив Вищі дворічні педагогічні курси при Київському сільськогосподарському інституті, після чого отримав рекомендацію-направлення на наукову роботу в галузі сільськогосподарського машинознавства. У 19291932 рроках — аспірант науково-дослідної кафедри сільськогосподарської механіки при Головнауці Наркомату освіти України.

Після закінчення аспірантури у 1932 році протягом п'яти місяців завідував кафедрою механізації сільського господарства Житомирського сільськогосподарського інституту. Того ж року П. М. Василенко повертається до Києва, де займає посади — доцента Інженерно-економічного інституту (19321934 рр.) та доцента Інституту ґрунтознавства при Київському сільськогосподарському інституті (19341935 рр.), а за сумісництвом — асистента (19321933 рр.), доцента (1933-1935 рр.), завідувача кафедри сільськогосподарських машин (19351941 рр., 19441962 рр.) Київського інституту механізації та електрифікації сільського господарства, який згодом був об'єднаний з Київським сільськогосподарським інститутом. У 19441946 роках завідував відділом Інституту машинознавства і сільськогосподарської механіки АН УРСР.

У 1937 році Василенку П. М. присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук без захисту дисертації на основі опублікованих наукових праць, а в 1947 р. він захистив докторську дисертацію на тему «Теорія руху частинок по шорстких поверхнях сільськогосподарських машин» на спеціалізованій вченій раді Московського інституту механізації і електрифікації сільського господарства. У 1949 році йому присвоєно науковий ступінь доктора технічних наук і вчене звання професора.

З 1957 по 1962 рік П. М. Василенко обіймав посаду академіка-секретара відділення механізації і електрифікації сільського господарства Української академії сільськогосподарських наук. З 1962 року і до самої смерті був професором-консультантом кафедри сільськогосподарських машин Київського сільськогосподарського інституту.

Помер 21 квітня 1999 р., похований у Києві.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Петро Мефодійович Василенко є автором понад 200 наукових праць, у тому числі 8 монографій і 4 брошур, присвячених питанням теорії розрахунку і проектування сільськогосподарських машин. Його наукові праці опубліковані в Болгарії, Словаччині, Румунії, Франції, Китаї, цитуються в США. Зокрема, монографія «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства» є складовою частиною книг міжнародного фонду ООН, за змістом яких оцінювався рівень автоматизації сільського господарства в різних країнах світу. Американські вчені при розробці «Лунохода» користувалися працею П. М. Василенка «Теория качения колеса со следом».

Своїми працями П. М. Василенко зробив значний внесок у розв'язання низки складних і важливих технічних проблем механізації сільського господарства. Це створення перших конструкцій точних сівалок СТСН-12, ССТ-12, СУПН-8, відцентрових тукорозкидачів, ротаційних культиваторів, комплексу бурякозбиральних машин КС-6 і БМ-6, нових ультрамалооб'ємних обприскувачів та ін.

Вчений підготував понад 60 кандидатів наук, з яких 10 згодом стали докторами технічних наук.

З 1939 року П. М. Василенко — член-кореспондент АН УРСР, у 1956 році на загальних зборах ВАСГНІЛ його обрали академіком Відділення механізації та електрифікації сільського господарства. 28 грудня 1991 року був обраний дійсним членом (академіком) Української академії аграрних наук зі спеціальності «Механіка машин» відділення механізації і електрифікації.

Учні і докторанти[ред. | ред. код]

Серед учнів і послідовників Петра Мефодійовича можна згадати багато вчених України, інших країн Радянського Союзу і світу. Серед тих, хто захищав дисертації під керівництвом Петра Мефодійовича можна згадати українського вченого і викладача вищої школи Семена Павловича Бублика (1909—1995).

Основні праці[ред. | ред. код]

  • «Методика построения расчетных моделей функционирования механических систем (машин и машинных агрегатов)» (1980)
  • «Введение в земледельческую механику» (1996)
  • «Автоматизация процессов сельскохозяйственного производства»
  • «Теория качения колеса со следом»
  • «Культиватори»
  • «Теория движения частицы по шероховатым поверхностям сельскохозяйственных машин»
  • «Универсальные математические модели функционирования машинних агрегатов и их применения»

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]