Василь Богушевич Боговитин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Боговитинович
Василь Боговитинович
герб Корчак
господарський дворянин
 
Смерть: 1525(1525)
Підданство: Велике князівство Литовське
Країна: Велике князівство Литовське
Релігія: православ'я
Рід: Боговитини
Батько: Богуш Боговитинович

Васи́ль Бо́гушевич Богови́тин (? — 1525) — руський (український, білоруський) боярин з панського роду Боговитинів, гербу Корчак. Землевласник у Кременецькому та Луцькому повітах Волинської землі Великого князівства Литовського. Військовий та державний діяч.

Відомості

[ред. | ред. код]

У 1505 році Василь Боговитинович відомий як господарський дворянин. У 1522 році разом із Семеном Бабинським заявляв на свої права відносно сіл Кам'яне, Мухоїдовичі, Іспачичі, Подсихи та Жеров у Овруцькому старостві які належали київським боярам Івашенцевичам.

Відомо, що король Сигізмунд І Старий надав свого часу Василеві Боговитиновичу Спаський монастир у Кременці "под шиею замковою местьце для прибежища от татар" де він заклав собі двір. Але оскільки "он с того света зышол, а по себе детеи не оставил" монастир було передано його брату Івану 1525 року.[1]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Василь Богушевич Боговитинович син боярина, королівського дворянина (1487) Богуша Боговитиновича який був у шлюбі щонайменше двічі, з NN та N Мушатою. Інші діти Богуша Боговитиновича:

  • Богдан Богушевич Боговитинович
  • Богуш-Михайло Богушевич Боговитинович, у шлюбі з Федорою княгинею Сангушко.
  • Война-Ян Богушевич Боговитинович, у шлюбі з Євдокією N.
  • Іван Богушевич Боговитинович, у шлюбі з NN, наступна відома дружина Ганна Коптя.
  • Богдана Богушівна Боговитинівна, у шлюбі з Ігнатом Джусою, згодом з Олексієм Зенковичем, рід якого не встановлений.[1]

Джерела

[ред. | ред. код]

Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 205, 206, 216, 228.

Безносюк Сергій. Шляхта руських земель. Боговитинови.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська) . Кременець. с. 205, 206, 216, 228.