Василє Мезераке
| Василє Мезераке | |
|---|---|
Василє Мезераке (рум. Vasile Măzărache; інші варіанти прізвища — Мазараке (рум. Mazarache), Мазаракі (рум. Mazarachi, Mazaraki)) — молдавський купець, який обіймав важливі посади у Молдавському князівстві, зокрема, був дворецьким, скарбничим та мером Кишинева.
Походження[ред. | ред. код]
Про походження Василє Мезераке відомо небагато. За однією з версій, він міг бути греком, зважаючи на прізвище[1]. За іншою версією, Мезераке міг бути румуном, а прізвище могло бути згрекованим, враховуючи тогочасний вплив фанаріотів[2].
У Яссах[ред. | ред. код]
Мезераке жив у Яссах приблизно між 1700 та 1740 роками, володіючи кількома будинками, складами, крамницями (тогочасний документ повідомляє про власність Мезераке на вулиці Трапезенеаско, що грецькою означає «банкір», нині це вулиця Анастасіє Пану).
В інших тогочасних документах Мезераке фігурує як староста ясських купців[2].
У Кишиневі[ред. | ред. код]
Накопичені статки дали Мезераке змогу придбати у 1740 році села Ресіпені та Респопені біля Ясс та маєток у селі Лепушна біля Кишинева.
У цей період Мезераке прославився як розслідувач скарг молдаван після татарських набігів на країну (перший такий набіг відбувся у 1224 році, коли Молдова була територією Галицького князівства, згодом вони ставалися кілька разів на століття, і останній такий був у 1787 році)[3].
Мазаракіївська церква[ред. | ред. код]
1752 року Василє Мезераке заснував у Кишиневі церкву, яка носить його ім'я.
Згідно з легендою, один із заздрісників написав на Мазаракі донос, і скарбник отримав наказ негайно з'явитися до турецького губернатора в Бендери. Вирушаючи на суд, Мазаракі дав клятву, якщо залишиться живим, то після повернення збудує церкву. Доля виявилася прихильною до нього — його виправдали. Скарбник не забув про клятву, і зведена ним церква стала одним із символів Кишинева[4].
Іменем Мезераке також названо пагорб, на якому він збудував церкву.
Сім'я[ред. | ред. код]
Василє Мезераке мав чотирьох дітей, народжених у Кишиневі: сини Тома, Думітру та Василє і дочка, одружена з тюремником Рашкану.
Дочка Мезераке та тюремник Рашкану були батьками Константина Ришкану, який заснував у Кишиневі церкву Костянтина та Олени[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Theodor Râșcanu, Cine a fost Vasile Mazaraki?, în Iurie Colesnic, Basarabia necunoscută, vol.IV, ed. Museum, Chișinău, 2002, pag. 280.
- ↑ а б idem, pag. 281.
- ↑ idem, pag. 282
- ↑ г. Кишинев. Мазаракиевская церковь. - Храмы Молдавии - История одного храма - Материалы сайта - Духовный жемчуг ДРЕВЛЕПРАВОСЛАВИЯ. web.archive.org. 16 березня 2018. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Theodor Râșcanu, Cine a fost Vasile Mazaraki?, în Iurie Colesnic, Basarabia necunoscută, vol.IV, ed. Museum, Chișinău, 2002, pag. 282
