Васін Михайло Валентинович
| Васін Михайло Валентинович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 лютого 1975 Запоріжжя | |
| Смерть |
29 серпня 2014 (39 років) Іловайськ | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Ракетні війська та артилерія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Миха́йло Валенти́нович Ва́сін[1] (нар. 18 лютого 1975 — пом. 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Короткий життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1975 року в місті Запоріжжя. Закінчив запорізьку школу № 60.
В часі війни мобілізований — солдат, 55-nа окрема артилерійська бригада.
Загинув 29 серпня під час виходу з оточення поблизу Іловайська так званим «зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівки Старобешівського району Донецької області. За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, у якій їхали в колоні лейтенанти Іван Габчак, Дмитро Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер у машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.
Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.
Похований у Запоріжжі на Кушугумському кладовищі як невпізнаний.
Без сина лишились батьки. Рідні сумніваюлися в результатах ДНК-експертизи, тому поки не хотіли ховати на Осипенковском кладовищі — зокрема мама Валентина Володимирівна.[2]
Нагороди[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 23 липня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].
- 27 листопада 2017 — орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня" (посмертно)[4]
- Іловайський Хрест (посмертно)
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 4, місце 26
- Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5]
- на будові запорізької ЗОШ№ 60 відкрито меморіальну дошку загиблим випусникам — серед них і Михайло Васін.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Васін Михайло Валентинович | Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека. old.zounb.zp.ua. Архів оригіналу за 4 червня 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Іловайський котел: запорізькі артилеристи пообіцяли помститися ворогові
- ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 310/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Нагороджені особи ІІІ ступенем | Запорізька обласна рада. zor.gov.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня
- ↑ Перейменування вулиці почали зі школи
Джерела[ред. | ред. код]
- Васін Михайло Валентинович [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 18 лютого
- Народились 1975
- Померли 29 серпня
- Померли 2014
- Військовики 55-ї окремої артилерійської бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Запоріжжя
- Померли в Іловайську
- Поховані у Вознесенському районі