Велика мечеть Сіврихісар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика мечеть Сіврихісар
Зовнішня сторона Великої мечеті Сіврихісар
39°27′02″ пн. ш. 31°32′13″ сх. д. / 39.450833330027776924° пн. ш. 31.53722222002777897° сх. д. / 39.450833330027776924; 31.53722222002777897Координати: 39°27′02″ пн. ш. 31°32′13″ сх. д. / 39.450833330027776924° пн. ш. 31.53722222002777897° сх. д. / 39.450833330027776924; 31.53722222002777897
Тип споруди мечеть
Розташування  ТуреччинаЕскішехір
Початок будівництва 1232
Будівельна система блочний каміньd
Стиль сельджуцька архітектура
Належність сунніти
Велика мечеть Сіврихісар. Карта розташування: Туреччина
Велика мечеть Сіврихісар
Велика мечеть Сіврихісар (Туреччина)
Мапа
CMNS: Велика мечеть Сіврихісар у Вікісховищі

Велика мечеть Сіврихісара (тур. Sivrihisar Ulu Camii) — історична мечеть у місті Сіврихісар, Туреччина.

Мечеть розташована в районі Сіврихісар ільче (район) провінції Ескішехір. Вона була побудована Лешкером Еміром Целаледдіном Алі в 1231—1232 рр. за правління конійського султана Кей-Кубада I (1220—1237). Її двічі реставрували, в 1275 році Емінюддін Микаїл бін Абдулла за правління регента Кей-Хосров III (1265—1284), і в 1440 році Хизир Бей, суддя в Сіврихісарі, а пізніше перший суддя в Стамбулі.[1] Мечеть є рідкісним зразком архітектурної техніки дерев'яних колон в Анатолії разом із чотирма іншими.

Площа землі мечеті — 1485 кв. м. Вона має прямокутний план. Зовнішні стіни з ашлару. Має чотири входи. На північній та східній брамі знаходяться мармурові написи, що показують дати побудови. Дах покритий черепицею, яку недавно замінили свинцевим листом. Всередині дах тримають 67 дерев'яних колон, з яких верхня частина прикрашена пофарбованими переважно в зелений, червоний та чорний кольори гравюрами традиційних фігур. Деякі колони стоять на кам'яній основі. Цілком імовірно, що голова кам'яних колон походить від Пессінуса, древнього міста, відомого як Баллігісар, поблизу Сіврихісара. У мечеті є шість нефів. Середні нефи вищі за інші, що нагадують історичні тюркські намети, використовувані в кочову епоху Середньої Азії. Мінбар, амвон, є шедевром, зробленим Хорасанлі Ібні Мехметом в 1245 році, славиться своїми прикрасами у вигляді геометричних і квіткових візерунків, вигравюруваних у горіховому дереві. Вважається, що мінбар був привезений сюди від Сіврихісара Маліда Сіліріхара, який був знесений у 1924 році. Мінарет був доданий Османом Оглу Хачі Хабібом у 1409—1410 рр. відповідно до напису на ньому[2].

Статус місця всесвітньої спадщини[ред. | ред. код]

Це місце було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 13 квітня 2016 року в категорії «Культура».[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Culture portal of Eskişehir. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 22 травня 2020.
  2. Anadolu'nun en eski camisi. Yeni Şafak (тур.). 18 травня 2018. Архів оригіналу за 19 липня 2018. Процитовано 19 липня 2018.
  3. Sivrihisar Grand Mosque — UNESCO World Heritage Centre [Архівовано 4 травня 2020 у Wayback Machine.].