Вернандер Наталія Борисівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вернандер Наталія Борисівна
Народилася 5 жовтня 1901(1901-10-05)
Щецін,
Німецька імперія Німецька імперія
Померла 25 січня 1986(1986-01-25) (84 роки)
Київ,
 УРСР
Діяльність науковиця
Alma mater Всесоюзна сільськогосподарська академія
Галузь ґрунтознавство
Заклад Національний університет біоресурсів і природокористування України
КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор сільськогосподарських наук
Брати, сестри Q124213881?
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вернандер.

Вернандер Наталія Борисівна (*5 жовтня 1901 — †25 січня 1986) — доктор сільськогосподарських наук, професор, ґрунтознавець і фізикогеограф[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася Наталія Борисівна 5 жовтня 1901 року в місті Щецін, Пруссія. У 1918 році закінчила гімназію в Москві, пізніше Тімірязєвську сільськогосподарську академію. У 1924 р. закінчила Московську сільсько-господарську академію ім. К.А.Тімірязєва[1].Отримала направлення 1924 року до Всесоюзного науково-дослідного інституту гідротехніки і меліорації в Харкові. У 1926 році вступила до аспірантури на кафедру ґрунтознавства Харківського сільськогосподарського інституту, працювала асистентом, викладачем кафедри ґрунтознавства і водночас старшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту агроґрунтознавства (у 1932 році інститут переведено до Києва і об'єднано з Центральною агрохімічною лабораторією в УкрНДІ соцземлеробства). У 1933–1940 роках очолювала експедиційні роботи з обстеження ґрунтів Чернігівської, Вінницької, Житомирської та Одеської областей. Займалася дослідженнями процесів реградації опідзолених ґрунтів Полісся і Лісостепу. У 1937 році на матеріалах досліджень була захищена кандидатська дисертація.

Під час війни в евакуації в 1941–1944 роках працювала завідувачем Державної ділянки сортівництва у Башкирії. У 1944 році продовжила роботу в Інституті землеробства: спочатку старшим науковим співробітником, пізніше — завідувачем сектором територіальних досліджень. 1944–1949 роках доцент кафедри ґрунтознавства Київського сільськогосподарського інституту. У 1946–1948 роках вивчала ґрунти Закарпатської і колишньої Ізмаїльської областей. Матеріали досліджень ґрунтів, зібрані в 1932–1948 роках і узагальнені, покладені в основу першої ґрунтової карти України (масштаб 1:750 000).

З 1950 року працювала в Київському державному університеті доцентом кафедри ґрунтознавства біолого-ґрунтознавчого факультету. З 1958 року доцент, з 1961 професор кафедри фізичної географії географічного факультету. В 1956 році захистила докторську дисертацію «Ґрунти Правобережної України». 1962 року присуджено вчене звання професор.

Бра­ла участь в експедиціях по до­слідженню та картографуван­ню грунтового покриву За­карпатської, Одеської, Кіровоградської, Вінницької, Житомирської, Київської областей, а та­кож Пн. Казахстану, Новосибірської. обл., Забайкалля та Централь­ної Якутії.[1]

Викладала курс «Географія ґрунтів». Виконані фундаментальні дослідження генезису сірих лісових ґрунтів західної частини України, що зберігають свою актуальність і донині. Розробляла інструкції та методичні вказівки для здійснення великомасштабного ґрунтового обстеження колгоспів і радгоспів, здійснювала керівництво дослідженнями ґрунтів. Крім щорічних літніх виїздів в експедиції, здійснила багато подорожей по різних регіонах СРСР, побувала в багатьох країнах Європи і Азії. Учасник Першого Географічного товариства УРСР (1964), VIII Міжнародного з'їзду ґрунтознавців у Румунії в 1964 році.

Нагороди[ред. | ред. код]

Удостоєна Премії імені В. В. Докучаєва І-го ступеня за колективну монографію «Ґрунти УРСР» (рос. Почвы УССР).

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор понад 100 наукових праць. Основні праці:

  1. (рос.) Почвы УССР. — К., 1951 (в співавторстві).
  2. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. — К., 1964.
  3. (рос.) Природа Украинской ССР. Почвы. — К., 1986 (в співавторстві).

Література[ред. | ред. код]

  1. Географи Київського університету: Довідник / Олійник Я. Б., Бортник С. Ю., Гродзинський М. Д., Гуцал В. О. та ін. — К., 2003.


науковець Це незавершена стаття про науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ а б в Ред. колегія Бабичев Ф.С. та ін. (1989). Географічна енциклопедія України. Том 1 (А - Ж) (укр.) . Київ: "Українська Радянська Енциклопедія" ім. М.П.Бажана. с. 160. ISBN 5-88500-005-0. {{cite book}}: Явне використання «та ін.» у: |last= (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вернандер_Наталія_Борисівна&oldid=38783800