Вернер Беттенгойзер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вернер Беттенгойзер
нім. Werner Bettenhäuser
Народився 3 травня 1886(1886-05-03)
Гіфгорн
Помер 11 вересня 1959(1959-09-11) (73 роки)
Гальфер
Військове звання  Віце-адмірал-інженер запасу
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Вернер Беттенгойзер (нім. Werner Bettenhäuser; 3 травня 1886, Гіфгорн11 вересня 1959, Гальфер) — німецький військово-морський діяч, віце-адмірал-інженер запасу (31 грудня 1939).

Біографія[ред. | ред. код]

1 жовтня 1906 року вступив на флот кандидатом на звання морського інженера. Служив переважно на лінійних кораблях. Учасник Першої світової війни. З липня 1916 року плавав на міноносцях.

Після закінчення війни залишений на флоті і 1 квітня 1921 року перейменований в капітан-лейтенанти. З 2 липня 1923 року — інженер 1-ї флотилії міноносців. З 12 листопада 1923 року — керівник служби з благоустрою Свінемюнде. З 30 серпня 1926 по 2 січня 1927 року — головний інженер лінійного корабля «Ганновер», з 1 березня 1937 року — «Сілезія». 14 червня 1929 року переведений в Кільське військово-морське училище, а 30 вересня 1931 року став його начальником.

27 листопада 1939 року переведений в розпорядження начальника військово-морської станції «Остзе», а 3 грудня 1939 року вийшов у відставку. 15 липня 1941 року став директором військово-морської ремонтної служби в Лібау, а 15 лютого 1943 року призначений начальником головного штабу кораблебудування на Східних територіях. Курирував роботу всіх кораблебудівних підприємств на окупованих територіях СРСР. 31 серпня 1943 року залишив службу і отримав пост офіцера зв'язку при керівництві верфей в Ельбінгу і Данцигу. 8 травня 1945 року взятий в полон союзниками. 16 січня 1946 року звільнений.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6

Посилання[ред. | ред. код]