Вибуховий пункт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вибуховий пункт — у сейсморозвідувальних роботах місце, в якому знаходиться вибухова машинка або вибухова станція та з якого вмикають струм в електровибухову мережу для виконання вибуху, або підпалюють бікфордів шнур.

У вибуховому пункті перебувають спеціаліст з підривних робіт, вибухові матеріали і засоби зв'язку[1] (наприклад, телефонний зв'язок між вибуховим пунктом і сейсмолабораторією[2]). Крім того, пункт облаштовується системою синхронізації збудження, призначеної для синхронного запуску сейсмостанції, виробництва вибуху і відмітки моменту вибуху (збудження коливань)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ГОСТ 16821-91. Сейсморазведка. Термины и определения [Архівовано 3 серпня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Развитие и модернизация взрывных приборов с XVII до XXI вв(рос.)
  3. Борзяк О. С., Трикоз Л. В., Герасименко О. С. Інженерна геологія[недоступне посилання]: Навч. посібник. — Харків: УкрДУЗТ, 2017. — С. 180

Література[ред. | ред. код]