Викривлення свердловин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Викривлення свердловин

Викривлення свердловин (рос. искривление скважин; англ. hole distortion, borehole crooking; нім. Bohrlochkrümmung f, Bohrlochabweichung f) — відхилення свердловин у процесі буріння від заданого напрямку.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Викривлення свердловин викликане геологічними умовами (сланцюватість, тріщинуватість, анізотропія гірських порід, різний кут падіння, неоднакова міцність гірських порід, різнорідні гідрогеологічні умови, пустоти і ін.), особливостями технології буріння (спосіб і режим буріння, частота обертання породоруйнуючого інструменту, режим промивання і якість промивного розчину і ін.) і технічними умовами (застосування бурильних компоновок неоптимальних розмірів, поганої якості і ін.). Розрізняють В.с. в горизонтальній площині (азимутальне викривлення) або у вертикальній площині (зенітне викривлення). Величина викривлення свердловин визначається за допомогою інклінометрів і сягає від декількох до сотень метрів.

Різновиди[ред. | ред. код]

Викривлення свердловин азимутальне — викривлення свердловини в горизонтальній площині; характеризується планом свердловини, побудованим за результатами інклінометричної зйомки, інтервалами виміру лінійних li і кутових αi, θi, величин уздовж осі свердловини. Тут αi, βi, — відповідно азимут і зенітний кут інтервалу li.

Література[ред. | ред. код]