Високовольтний прискорювач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каскадний прискорювач заряджених частинок

Високовольтний прискорювачлінійний прискорювач прямої дії, що використовується для прискорення заряджених частинок за допомогою електричного поля. Електричне поле або залишається постійним або мало змінюється впродовж всього часу прискорення. Основні елементи високовольтного прискорювача: високовольтний генератор, джерело заряджених частинок, система прискорення частинок. Напруга, що створюється високовольтним генератором, подається на електроди прискорювальної системи та утворює всередині цієї системи електричне поле.

Важливою перевагою високовольтного прискорювача над іншими типами прискорювачів є можливість отримання малого розкиду по енергії частинок, що прискорюються в сталому в часу та однорідному електричному полі. За допомогою високовольтного прискорювача можна легко досягти відносний розкид енергії 10−4, а в окремих прискорювачах 10−5—10−6. Завдяки цьому високовольтні прискорювачі почали широко застосовувати для випробувань та експериментів в атомній та ядерній фізиці. Іншою перевагою стала можливість створення установок із великою потужністю та високим ККД, що є дуже важливим при використанні прискорювачів в прикладних цілях.

Типи високовольтних прискорювачів[ред. | ред. код]

В залежності від типу використовуваного високовольтного генератора розрізняють:

Застосування[ред. | ред. код]

  • Стерилізація (продуктів харчування, медичних інструментів);
  • Дезінфекція (знищення бактерій та продуктів біологічного забруднення);
  • Очистка (газів та стічних вод від шкідливих домішок);
  • Радіаційне зшивання полімерів;
  • Виробництво цементу;
  • Переробка нафти;
  • Зрідження нафтового газу у великих об'ємах;
  • Наукові дослідження.

Література[ред. | ред. код]

  • Комар Е. Г., Основы ускорительной техники, М., 1975;
  • Ускорители. Сб., пер. с англ. и нем., под ред. Б. Н. Яблокова, М., 1962;
  • Электростатические ускорители заряженных частиц. Сб., под ред. А. К. Вальтера, М., 1963.