Витік ціаніду в Бая-Маре
Витік ціаніду в Бая-Маре — витік ціанідів поблизу Бая-Маре, Румунія, у річку Сомеш з вини золотодобувальної компанії Aurul, спільного підприємства австралійської компанії Esmeralda Exploration та уряду Румунії, що стався 2000 року.
Забруднені води в результаті сягнули Тиси, а потім Дунаю, що призвело до загибелі великої кількості риби в Угорщині та Югославії. Витік було названо найгіршою екологічною катастрофою у Європі після Чорнобильської.[1]
Передумови[ред. | ред. код]
Aurul, оператор видобутку, є спільним підприємством, утвореним австралійською компанією Esmeralda Exploration та урядом Румунії. Компанія заявляла, що здатна вичистити побічний продукт золотодобування — токсичні відвали, що почали розповсюджуватись вітром як токсичний пил.[2] Обіцяючи позбутись від цього побічного продукту та видобути решту золота шляхом ціанідного процесу[en], компанія перемістила відходи у греблю поблизу Бозинта-Маре, повіту Марамуреш.[2]
Прорив греблі[ред. | ред. код]
Уночі на 30 січня 2000, греблю, що втримувала забруднену воду, прорвало та 100000м³ води з ціанідами (у якій за оцінками їх було 100 тонн[уточнити][3]) ринули на фермерські угіддя й згодом в річку Сомеш.[1][2]
Esmeralda Exploration причиною прориву назвала надмірний рівень випадіння снігу.[1]
Ефекти[ред. | ред. код]
Після витоку концентрації ціанідів у Сомеші перевищували допустимі рівні у понад 700 разів. Сомеш є притокою Тиси, другої за величиною річки Угорщини, котра в свою чергу вливається в Дунай. Витік призвів до забруднення запасів питної води понад 2,5 млн угорців.[1] На додачу до ціанідів, до річки також було змито важкі метали, котрі мали довготривалий негативний ефект на навколишнє природне середовище.[1]
Особливо було вражено дику природу: на ділянці буквально всі живі істоти загинули, далі на південь, у сербській частині було вбито 80% водяних істот, 200т з яких — це була риба цих річок. [1]
Великі кількості риби загинули через токсичність ціанідів у водах річок, що зачепило 62 види риби, 20 з яких — підохоронних. Уряд Румунії заявив, що мор риби був спричинений холодами й вони не мають до нього стосунку. В Угорщині волонтери брали участь в вилученні мертвої риби, щоб зупинити поширення катастрофи харчовими ланцюгами, оскільки інші тварини, такі як лисиці, видри, скопи гинули через поїдання отруєної риби.[1]
Після того, як ціаніди досягнули Дунаю, великий об'єм вод річки призвів до розведення концентрації речовин,,[1] але на деяких ділянках вона досі сягала у 20—50 разів вищою за максимально дозволену.[4]
Через два роки після витоку екосистема почала відновлюватись, однак все ще була далекою від свого початкового стану; рибалки Угорщини заявляли, що їх улов 2002 року сягав лише однієї п'ятої оригінальних рівнів.[3]
Наступні витоки[ред. | ред. код]
Через п'ять років регіон було уражено витоком забрудненої води (цього разу важкими металами).[3] Прорив дамби у Бая-Борша повіту Марамуреш призвів до того, що 20000 кубометрів води, отруєної солями Цинку, Плюмбуму та Купруму потрапили до Тиси.[5]
Реакції[ред. | ред. код]
Бретт Монтгомері, голова оператора видобутку, Esmeralda, заперечив будь-яку відповідальність заявляючи, що шкоду від витоку було «дуже сильно перебільшено», а риба загинула в таких кількостях через брак кисню спричинений замерзанням річки.[1]
Речник компанії згодом заявив, що медіа-повідомлення з Угорщини та Сербії є політично вмотивованими, а рибу було заморено витоками з промислових підприємств уздовж Тиси, які відбувались через використання динаміту для підривання крижаних замкі́в на річці або просто через злиття неочищених каналізаційних стоків у річку.[6]
Уряд Угорщини назвав зберігання ціанідів поруч з річкою безумством, та відповідав що погодні умови не були безпрецедентними.[1] Звіти Європейського Союзу щодо катастрофи звинувачували у ній недоліки проектування золотодобувної шахти.[7]
У середині лютого 2000 коли забруднення сягнуло румунської ділянки Дунаю, уряд Румунії тимчасово заборонив риболовлю та використання води Дунаю як питної.[6]
Спадок[ред. | ред. код]
Природоохоронні групи, такі як Друзі Землі[6] та Greenpeace, використовують катастрофу як один з аргументів про те, що слід заборонити небезпечні технології видобутку, такі як золотодобування шляхом купчастого вилуговування ціанідами.[6]
Німецька метал-група Rammstein створила пісню про витік під назвою "Donaukinder" («Діти Дунаю»).
У Парламенті Румунії було зроблено три спроби прийняти заборону на золотодобування ціанідним процесом у Румунії[en], жодна з яких наразі не була успішною.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
- Прорив греблі Вал-ді-Става
- Обвал залишкової стіни греблі шахти Асналколлар 1998 року
- Аварія на алюмінієвому заводі в Угорщині
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к л (англ.)"Death of a river" [Архівовано 9 січня 2009 у Wayback Machine.], BBC, 15 лютого 2000
- ↑ а б в (англ.)"Romania's poison dump" [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC, 19 травня 2000
- ↑ а б в (англ.)"Map: Pollution hotspots" [Архівовано 16 листопада 2010 у Wayback Machine.], BBC, 13 грудня 2004
- ↑ (англ.)"Hungary appeals for ecological help" [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC, 15 лютого 2000
- ↑ (англ.)"Hungary demands action over pollution" [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC, 14 березня 2000
- ↑ а б в г (англ.)"Firm rejects cyanide damage claims" [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC, 16 лютого 2000
- ↑ (англ.)"Second cyanide spill blights Romania" [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], BBC, 26 січня 2001
- ↑ (рум.)Horațiu Pepine (12 листопада 2013). A treia încercare de interzicere a cianurilor. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 19 листопада 2013.
Координати: 47°40′00″ пн. ш. 23°35′01″ сх. д. / 47.66667° пн. ш. 23.58361° сх. д.