Владислав Йованович
| Владислав Йованович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
9 червня 1933 (90 років) Žitni Potokd, Королівство Югославія |
| Країна |
 Сербія |
| Діяльність | дипломат, комісар, правник, письменник, публіцист, політик |
| Галузь | право[1], дипломатія[1], творче та професійне письмоd[1], публіцистика[1] і політика[1] |
| Alma mater | юридичний факультет Белградського університетуd |
| Науковий ступінь | бакалавр права |
| Знання мов | сербська[1][2] |
| Посада | Міністерство закордонних справ Югославії і Міністерство закордонних справ Югославії |
| Партія | Соціалістична партія Сербії |
Владислав Йованович (серб. Владислав Јовановић); (9 червня 1933, Житній поток, Сербія, Югославія) — сербський дипломат, був міністром закордонних справ Союзної Республіки Югославія.
Життєпис[ред. | ред. код]
Йованович народився у 1933 році в місті Житній Поток, Сербія, в сім'ї Мілорада Йовановича та Драгіки Йованович. Закінчив навчання в середній школі в Белграді в 1951 р. Після цього закінчив юридичний факультет Белградського університету.
Йованович був кар'єрним дипломатом з більш ніж 40-річним досвідом роботи в дипломатичному корпусі Югославії. Він розпочав свою кар'єру в югославському Міністерстві закордонних справ ще у 1957 році. Незабаром після цього він працював офіцером посольства Югославії в Брюсселі, Бельгія з 1960 по 1964 рік, перш ніж знову зайняти посаду в міністерстві з 1964 по 1967 рік.
Йованович був другим секретарем посольства Югославії в Анкарі, Туреччина з 1967 по 1971 рр. та радником у посольстві Югославії в Лондоні, Велика Британія з 1975 по 1979 рр. До того, як 1 липня 1980 року очолив Управління Західної Європи Міністерства закордонних справ Югославії.
З 13 листопада 1985 р. Владислав Йованович обіймав посаду посла Югославії в Туреччині до 1989 року. Після цього він був послом у Міністерстві закордонних справ до призначення його на посаду міністра закордонних справ[3].
Після повалення Слободана Мілошевича 5 жовтня 2000 року Йованович був звільнений з посади глави місії Югославії при ООН в Нью-Йорку. Він повернувся до Белграда і звільнився з активної дипломатичної служби.
Йованович виступив з позицією захисту на суді над Слободаном Мілошевичем у Гаазькому трибуналі 14 лютого 2005 року.[4]
Іноді Йованович дає інтерв'ю в ЗМІ, в яких критикує уряди Заходу за їхню політику щодо Сербії[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 22 квітня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://www.slobodan-milosevic.org/news/smorg021405.htm [Архівовано 18 січня 2020 у Wayback Machine.] Vladislav Jovanovic testifies for the defence
- ↑ "http://www.standard.rs/vladislav-jovanovic-jos-nije-kasno-da-se-zapad-stavi-pred-izbor-kosmet-ili-srbija.html [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 квітня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |