Владислав Ґодовський
| Владислав Ґодовський | |
|---|---|
| Народився |
1842 Львів, Австрійська імперія |
| Помер | 1903 |
| Країна |
.svg){kind=small} Республіка Польща Російська імперія |
| Діяльність | архітектор |
| Alma mater | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Знання мов | польська |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Рід | Q106580538? |
Владислав Ґодо́вський (пол. Władysław Godowski, 1847, Львів — 1910, там само) — архітектор.
Народився у Львові. Навчався у львівській Технічній академії упродовж 1862—1868 років. Учасник січневого повстання 1863 року, був поранений[1]. 1886 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[2]
Працював у Львові, використовуючи модернізовані історичні стилі. Був задіяний при спорудженні Палацу справедливості (архітектор Франциск Сковрон) та будинку Галицького намісництва (архітектори Фелікс Ксенжарський та Сильвестр Гавришкевич) у Львові. Спільно зі Станіславом Холоневським Брав участь у будівництві палацу мистецтв (архітектор Франциск Сковрон) на Крайовій виставці 1894 року у Львові[3]. За власним проєктом спорудив для себе віллу на сучасній вулиці Левицького, 23 (1888)[4]. Спроєктував житлові будинки на вулиці Рилєєва, 7 і 9 (1897, співавтор Станіслав Холоневський), на вулиці Котляревського, 20 (1902). Працюючи на фірмі Івана Левинського, спроєктував для скульптора Антона Попеля віллу на вулиці Горбачевського, 6 (1902, втрачена 2013)[5]. У 1909—1910 роках мешкав на вул. Вагилевича. За проєктом В. Годовського збудована триметрова кам'яна огорожа єврейського шпиталю на вул. Раппапорта (1902)[6].
Похований на Гірці січневих повстанців — поле № 40 Личаківського цвинтаря у Львові.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Białynia-Chołodecki J. Dąb-Dąbczańscy i Jan Żalplachta-Zapałowicz. Przyczynki do dziejów powstania styczniowego. — Lwów: Skład główny w księgarni H. Altenberga, b. r. — S. 18. (пол.)
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 90. (пол.)
- ↑ Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893–1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 13, 111–112. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
- ↑ Оксана Бойко. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Левицького, 023 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Від вілли Попеля немає навіть попелу… // Високий замок. — 22 квітня 2013. — № 60 (4928). — С. 1, 4.
- ↑ Юлія Осим. Комплекс пологового будинку на Раппапорта хочуть зробити пам'яткою архітектури. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». Процитовано 17 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Ґодовський Владислав // Енциклопедія Львова: в 4-х т / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 627—628. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Ю. О. Бірюльов Годовський Владислав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Łoza S. Godowski Władysław // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 95. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Оксана Бойко (17 травня 2020). Історія нової пам'ятки у Львові (вулиця Костя Левицького, 23). zbruc.eu. Zbruč. Процитовано 1 листопада 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
