Влодзімеж Висоцький
| Влодзімеж Висоцький | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1846[1][2][…] село Романів, нині Рожищенського району Волинської області |
| Помер |
11 серпня 1894 Київ, Російська імперія |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
.svg){kind=small} Російська імперія |
| Діяльність | поет, художник, фотограф, публіцист |
| Галузь | фотографія[4], публіцистика[4] і творче та професійне письмоd[4] |
| Знання мов | польська[4] |
Влодзі́меж (Володимир) Вікентійович Висо́цький (пол. Włodzimierz Wysocki; 1846, село Романів, нині Рожищенського району Волинської області — 11 серпня 1894, Київ) — український фотограф-художник і поет польського походження.
Біографічні дані[ред. | ред. код]
Освіту здобув у Києві, де жив і працював усе подальше життя. Тут польське Влодзімеж трансформувалося (з доданням по батькові) у Володимир Вікентійович.
Був віце-президентом Київського технічного товариства.
Висоцького поховали на новій польській ділянці Байкового кладовища в Києві, поховання збереглося. Координати поховання 50.24.9890, 30.30.5880.[5]
По його смерті фотоательє утримувала його вдова, купчиха 2-ї гільдії Терезія Станіславівна Висоцька. Їх син Фаддей Володимирович також був фотографом, читав лекції на курсах фотографії в Російськомутоваристві[6].
Поетична творчість[ред. | ред. код]
Висоцький — автор історичних поем «Ляшка» (1883) та «Оксана» (1891). Поема «Ляшка» відображає спільну боротьбу українців і поляків проти Кримського ханства. 1912 року поему перекладено українською мовою.
У поемі «Оксана» відтворено події на Правобережній Україні під час Польського повстання 1863—1864 років.
Висоцький видав збірки віршів «Всі за одного» (1882), «Нові діди» (1884), «Сатири й байки» (1894). У цих збірках він змалював побут польської шляхти в Україні, висміяв окремі сторони її життя.
Висоцький добре знав твори Тараса Шевченка, був знайомий з Іваном Франком.
Творчість Висоцького цінували Іван Франко, Леся Українка, Еліза Ожешко. Так, у листі до Елізи Ожешко (Львів, 13 квітня 1886 року) Іван Франко писав: «Щиро дякую вам за присилку поеми В.Висоцького; деякі його вірші я знаю і ціню. Будучи у Києві, напевно зайду до нього». У листі мова йшла про поему «Ляшка», видану у Києві 1883 року.
У статті «Сучасні польські поети», написаній уже після смерті Висоцького, Іван Франко дав розгорнуту характеристику творчості поета [7]:
«…В 1882 р. вийшов перший поетичний твір молодого київського фотографа Володимира Висоцького, в котрім видно було невеликий, але свіжий і енергійний талант. Молодий поет розпочав сатирою «Всі за одного», в котрій висміяв безхарактерність та марнотратство польської шляхти. Висоцький інтересний уже хоч би з того погляду, що в цілій своїй поетичній діяльності (він умер 1894 р.) обмежився на епіку. На його лірі були тільки дві струни — сатира, що переходила іноді в карикатуру і робилася несмачною (наприклад, поема про Бісмарка, котрого змальовано як бісового сина), і чутливо-патріотична нота, що найповніше відзначається в поетмі «Ляшка» (1894 р. вийшло третє видання). Хоч і як подобалася українсько-польській публіці ся поема, та, на мою думку, її поетична вартість дуже невелика… Найкращим твором Висоцького я вважаю поему «Оксана»… Висоцький ані артист не великий, ані майстер поетичної форми; його вірші дуже часто дерев'яні, балакучі, мляві, його поетична техніка дуже примітивна, смак невироблений, навіть мова не зовсім чиста. А проте чути в його поезії якийсь подих свіжості і сили, якусь мужню енергію, і в тім головна її принада».
1887 року Володимир Александров переклав українською мовою вірш Висоцького «Українська мелодія».
Фотографії[ред. | ред. код]
1871 року Висоцький відкрив на вул. Лютеранській фотоательє. У 1880—1886 роках у цьому ательє працював Альфред Федецький.
1884 року Висоцький виконав фото Лесі Українки в народному вбранні, 1886 року — фото Івана Франка з дружиною, 1890 року — Володимира Антоновича.
Висоцький сфотографував багато київських споруд.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Photographers’ Identities Catalog
- ↑ NUKAT — 2002.
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Жадько В. Поляк, який фотографував великих українців // Кримська світлиця, 2012. 13 січня. № 1. [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ Третьяков, Аркадий (2017). Купцы города Киева (російська) . Киев: Сучасний письменник. с. 111. ISBN 9789662403206.
- ↑ Франко І. Сучасні польські поети // Франко І. Зібрання творів. — Т. 31. — К., 1981.
Література[ред. | ред. код]
- Радишевський Р. Київський позитивіст із романтичним серцем / Ростислав Радишевський // Голос України. — 2016. —p;182 (24 вер.).
- Жадько В. Поляк, який фотографував великих українців // Кримська світлиця, 2012. 13 січня. № 1. [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 291.
- Полєк В. Т. Висоцький Влодзімеж // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 310.
- Висоцький Влодзімеж. Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 114. — ISBN 5-88500-071-9.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вони зупинили час: як жили київські фотографи 150 років тому. [1] [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Пушкар Наталія. Влодзімеж Висоцький: Люди Луцька [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Польський поет, фотограф і киянин Володимир Висоцький…такий український
|
