Вогнеок східний
| Вогнеок східний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pyriglena leucoptera (Vieillot, 1818)[2] | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Turdus leucopterus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Вогнео́к східний[3] (Pyriglena leucoptera) — вид горобцеподібних птахів родини сорокушових (Thamnophilidae)[4]. Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17 см. Самці мають чорне, блискуче забарвлення, на крилах у них 2 білі смужки. Самиці мають переважно коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світліша, хвіст чорнуватий. І у самців, і у самиць на спині є біла пляма. Райдужки червоні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Східні вогноки мешкають на південному сході Бразилії (від східної Баїї і південного заходу Мінас-Жерайсу на південь до півдня Мату-Гросу-ду-Сул і крайньої півночі Ріу-Гранді-ду-Сул), на сході Парагваю (від Каніндею до Ітапуа) і на північному сході Аргентини (Місьйонес). Вони живуть в підліску вологих рівнинних і гірських атлантичних лісів та на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1250 м над рівнем моря. Живляться комахами. Гніздо кулеподібне, діаметром 10 см, розміщується на землі[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pyriglena leucoptera. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1818). Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquée aux arts, à l'agriculture, à l'économie rurale et domestique, à la médecine, etc (French) . Т. 20. Paris: Deterville. с. 272. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Antbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 3 грудня 2017. Процитовано 24 травня 2022.
- ↑ Protomastro, J.J. (2002). Notes on the nesting of White-shouldered Fire-eye Pyriglena leucoptera (PDF). Cotinga. 17: 73—75. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2018. Процитовано 24 травня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |