Водяна Поліна Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (грудень 2015)
Водяна Поліна Михайлівна
Народилася 8 серпня 1947(1947-08-08) (76 років)
на хуторі Дубовиця Коропецького р-ну (тепер Монастирецький) Тернопільськох області.
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність український літературознавець, історик Миколаївського краю; викладач, старший викладач.
Alma mater Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Знання мов українська
Заклад Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв

Водяна Поліна Михайлівна (нар. 8 серпня 1947) — український літературознавець, історик Миколаївського краю; викладач, старший викладач кафедри української літератури МФ КДІ ім. О. Є. Корнійчука (1978-1988 рік) та МДПІ-МДУ-МНУ (1988—2015 рік); доцент кафедри української літератури і методики навчання МНУ (2015 рік); відмінник освіти України (2002 рік); голова профспілки філологічного факультету (1997-2007).

Біографія[ред. | ред. код]

Дитячі роки[ред. | ред. код]

Поліна Михайлівна Водяна народилася 8 серпня 1947 року на хуторі Дубовиця[1] Коропецького р-ну (тепер Монастириський) Тернопільської області.

(…) Серце і тепер кличе у ті місця — таємничі і мальовничі, — вони є свідками страшних трагедій переселення людей із Західної України на Східну. Коли у зрілому віці поїхала притулитися до місця, де стояла хата, ступити на рідний поріг, вимолити прощення за гріхи свої, набратися мудрості на майбутнє, то почула від пастухів жахливу історію нашого хутірця 1952 р. Сама добре пам'ятала, як забирали тата Онущака Михайла Омельяновича кегебісти за співчуття «бандерівцям». Звинувачення — ворог народу. 25 р. тюрми в Актюбінській області. Під амністію попав через 8 років. А старий пастух через десятки років розповів нам (мені, сестрі, чоловіку), що коли хутір виселяли, то всіх, хто не захотів виїжджати, коли так-сяк завантажені машини виїхали з хуторця, кегебісти розстріляли. Серед них і вісімдесятирічний дід і восьмимісячний його внук.

Поліна Водяна[2]

Її матір, Онущак Наталію Іванівну,[3], з трьома дітьми було переселено у с. Іванівку теперішнього Веселинівського р-ну Миколаївської області. Родина Поліни Водяної з лемків.

(…)Зима 1953р. Сильні сніги, морози, голод і холод. Пам' ятаю ватру серед кімнати вночі, що обігрівала нас. І пожежі не боялися. Брат пішов шукати собі на хліб у світи, а ми з сестрою навчалися у Іванівській 8-річній школі. Світлі спомини про першу вчительку Наталію Іванівну, яка зглянувшись на бідування сім'ї і те, що я при сестрі Марії (вона вчилася дуже добре) навчилася гарно читати, писати, рахувати, у шість років забрала мене у 1 клас. Допомогла мені ще книжечка "Дед Мазай и зайцы", яку я гарно прочитала директору школи, змішуючи "и" російське з "ь" та "і" українським. Смерч, що розрушив сім'ю, розкидав по світу дітей, після тяжкої (словами ці муки передати не можна) хвороби забирає маму. Коли і зараз приїжджаю на цвинтар, то ще з вдячністю і сумом слухаю спогади про неї.

Поліна Водяна[2]

У шість років вона пішла на навчання у Кір’яківську школу-інтернат на повне державне забезпечення як сирота. Мати її однокласниці, Ганна Громова[4], приймала Поліну на вихідні[5][2].

Поліна Водяна закінчила одинадцятий клас у школі - інтернаті № 5 м. Миколаєва[6][7][2].

На тепло і ласку щедра була і родина зі Львова. Мамині сестра та брат Стефанія Іванівна та Іван Іванович. До сьогодні Поліна Михайлівна Водяна згадує дні канікул, проведених у них. Любов до літератури виявила в Поліні Водяній і вплинула на її долю в 11 класі вчитель української літератури Моцар Катерина Павлівна. Вчитель із великої' букви: розумна, щира, добра і вимоглива. Яка з математика, юриста перетворила дівчинку на літератора.

Студентські роки[ред. | ред. код]

Рік роботи після закінчення 11 класу вихователем д/с №81 дали змогу краще підготуватися до вступу у вуз. На курси П. М. Водяна ходила без пропусків. Це допомогло вступити до педінституту при конкурсі 13 чоловік на місце. Це був дуже складний для неї час - 4 роки. Але саме він дав повністю зрозуміти, що Поліна Водяна зможе досягти того, про що мріяла, повірити в себе. «Життєвим кредо і сьогодні є життєва необхідність прийти безоглядно на допомогу тим, хто її потребує, кому я хоч трохи здатна допомогти чи словом, чи ділом. Хоч інколи за це чомусь життя і жорстоко наказує. На щастя, це не було для мене наукою. Я і зараз молю мою душу не зачерствіти, бо все життя мені люди допомагали і тільки тому я вижила.» - роздумує літературознавець П. М. Водяна. [2]

Найболючішим спогадом є причина переходу з інституту культури в педінститут. Була переконана у своїй правоті - стала на захист студентів і української мови - довелося піти з роботи. Правда, Бог зберіг і тут. 1 жовтня Поліна Михайлівна Водяна пішла з роботи і цього ж дня була запрошена на кафедру української літератури МДПУ О.С. Кухар-Онишком. Пропозицію принесла колега I. Ю. Береза. Про групу, в якій навчалася, найкращі спогади. " Мені дуже пощастило. Найкращі люди були в моїй групі. Ми і сьогодні спілкуємося. Досить сказати, що через кожні 5 років ми зустрічаємося. Я щиро вдячна долі‚ що дала мені таких друзів як Люся Сіренко (Старовойт), Неллі Бабенко (Соловйова), Женя Суслова (Осика), і Валерій Старовойт. Вони були моєю домівкою. Я думаю, що цим сказано все.» - зізнається Поліна Водяна. У вересні 2015 року відбулася чергова зустріч (через 45 років) випускників Філологічного факультету (укр. відділення) 1970.

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

1970 рік - рік входження у вчительський колектив. Обласна заочна середня школа, 50 вчителів. Це була справжня школа життя. Колектив талановитих, досвідчених учителів. Молодих - мало. Це покладало велику відповідальність і допомогло швидко стати на ноги. Ніколи не щезнуть із пам'яті Поліни Михайлівни Водяної імена тих людей, хто робив добро не для подяки: Галина Олександрівна Гулакова, директор школи, перед тим зав. міськвно, Леонід Михайлович Берестенько, парторг школи, допомогли їй за 24 дні (з дня подачі заяви) отримати квартиру у місті. Вона мала на це законне право як сирота (протягом 2-х, р. після навчання). Але про це і не здогадувалася.

П. М. Водяна згадує: «Сім щасливих років з українською мовою та літературою з однієї сторони і з учнями різного віку, яким ти можеш і повинен щось сказати через мистецтво слова. I я намагалась сказати головне.» [2]

Перехід на роботу, кафедру загальнонаукових дисциплін філіалу Київського інституту культури, приніс П. М. Водяній нові знайомства, нові хвилюючі зустрічі із талановитими студентами. Творчою вдачею стало стажування у Києві у проф. Килимника Олега Володимировича. Це зустріч із живою історіею літератури. «У жодних підручниках я не могла знайти те, що взяла із його лекцій та інших професорів, із спілкування з ними. А які прекрасні творчі вечори, тижневий відпочинок – підготовка зі своею групою до випускного (вступного) екзамену. Після підготовчого відділення інституту у Коблеві, в наметах на березі моря!» - не забуде Поліна Водяна.[8]

За 12 років роботи дуже багато різних ситуацій – інколи трагічних, але переважна більшість щасливих. «Взагалі мені щастило майже все життя на хороших, справжніх, великих людей. Хоч що таке зло, зрозуміла теж у певній мірі. Але це тільки штрих.» (П. Водяна) [2]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • « Відмінник освіти України» (2002)
  • Грамота ЦК профспілки України (2008)

Наукові статті й дослідження[ред. | ред. код]

  • Естетика неореалізму в драмах В.Винниченка.Матеріали міжнародної науково практичної конференції «Регіональна культура в умовах глобалізації» . Збірник наукових праць .- Випуск ІІ. м.Миколаїв.-2010.-С.171-173.
  • «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського та С. Параджанова. Художня література і кінематограф: проблеми інтерактивності» Випуск 110.Серія: Філологічні науки (літературознавство)Кіровоград-2012
  • «Екологія душі» в романі І. Григурка « Червона риба». Науковий вісник. Філологічні науки. Зб. наукових праць. Миколаїв. МДУ 2012
  • Характер героя молодіжної прози 1970-х років (на матеріалі роману «Канал» І. Григурка).Українознавчий альманах.Випуск 9.-Київ, Мелітополь,2012. – 380 с.
  • Релігійно-духовні мотиви у творчості Ліни Костенко.Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського: збірник наукових праць / За ред. В.Д. Будака, М.І. Майстренко. – Випуск 4.10. – Миколаїв: МНУ імені В.О. Сухомлинського, 2012. – (Серія «Філологічні науки»). – С. 50-54.
  • Дитячий світ у творах Віри Марущак. Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського: збірник наукових праць. – Випуск 1.39. – Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2012. – 60-63 с.
  • Своєрідність строфіки поезії І. Франка. Науковий вісник ( Філологічні науки) Миколаїв – 2013.
  • Поетика. Антологія літературної творчості молодих літераторів 241 гр. – Миколаїв: ФОП Швець В. Д., 2013. – 148 с.
  • Роман І. Григурка «Червона риба»: специфіка характеротворення // Науковий вісник Миколаївського державного університету. Філологічні науки. Зб. наук. пр. – Миколаїв: МНУ, 2014. – Вип. 4.14. – С. 46–49.
  • Л.В. Старовойт – // Шевченківський енциклопедичний словник Миколаївщини / за ред. І.Б. Марцинківського та ін. – Миколаїв: НУК, 2014. – С. 448.
  • Живлюща сила ємигії : літературна антологія Миколаївщини / гол. ред. В. І. Шуляр; укл. І. Ю. Береза, П. М. Водяна, В. І. Марущак та ін. – Миколаїв : Іліон, 2015. – 412 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хутір був у лісі, у хуторі жило всього 9 сімей
  2. ↑ а б в г д е ж Шуляр В. І., Супрун А. П./ Ш-95 Імена МДУ: Водяна Поліна Михайлівна. Випуск 2. / За редакцією професора В. Д. Будака. – Миколаїв: МДУ, 2003. – 25 с.
  3. ↑ Матір була із 12-дітної родини Шмайдів
  4. ↑ Яка мешкала у селі Сливино
  5. ↑ Разом зі своєю дочкою, Анною Юсип. Поліна потім писала: «Я низько кланяюсь цій сім’і' і сьогодні з великою радістю їду інколи у гості»
  6. ↑ Серед її братів і сестер по інтернатах є — Коля Підгацний, Ваня Кучеренко, Надя Громова, Аня Юсип (Калмазан) і з 5 інтерната Валя Майданнік (Голокоз)
  7. ↑ Майданнік Віра Григорівна зі Снігурівщини також допомагала Поліні Водяній. «Я для Віри Григорівни “доня” і сьогодні» (П. Водяна)
  8. ↑ Факультет філології та журналістики Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського: історія, сьогодення, перспективи розвитку: монографія / [ В. Д. Будак, Н. І. Василькова, А. Л. Ситченко та ін.]. – Миколаїв: Іліон, 2012. – 294 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Шуляр В. І., Супрун А. П./ Ш-95 Імена МДУ: Водяна Поліна Михайлівна. Випуск 2. / За редакцією професора В. Д. Будака. – Миколаїв: МДУ, 2003. – 25 с.
  • Факультет філології та журналістики Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського: історія, сьогодення, перспективи розвитку: монографія / [ В. Д. Будак, Н. І. Василькова, А. Л. Ситченко та ін.]. – Миколаїв: Іліон, 2012. – 294 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Водяна_Поліна_Михайлівна&oldid=38166135