Водяна кузня
Водяна кузня, гама́рня[1][2] (через пол. hamernia від нім. Hammerwerkstatt — «ковальський цех», «молотовий верстат») — тип мануфактури доіндустріального періоду, на якому виплавлений з руди метал очищався чи перероблювався за допомогою водяного молота. Водяні кузні використовувалися для виробництва ковкого заліза, рідше кольорових металів, іноді на них займалися виготовлення готової продукції (сільськогосподарських і гірничих знарядь, зброї). З'явилися такі кузні приблизно в XIV столітті разом з розвитком технології водяних коліс[3] і широко використовувалися до XIX ст., коли водяний привод стали витісняти парові машини.
Опис[ред. | ред. код]
Водяний молот приводився в дію валом з кулачками, що урухомлювався водяним колесом. Бойок молота для міцності виконувався із заліза[4]. Залежно від способу зчеплення молота з приводом розрізняють хвостові, середньобійні і чолові молоти.
Виплавлений в сиродутному горні півфабрикат у вигляді криці потребував проковування для звільнення від шлаку. Цю операцію могли здійснювати як ручними кувалдами, так і водяним молотом.
Відомі водяні кузні[ред. | ред. код]
Австрія[ред. | ред. код]
- Вальдфіртель, Нижня Австрія
- Музей-кузня в Арбесбаху
Англія[ред. | ред. код]
Для Англії водяні кузні нетипові, трапляються там вони рідко. Одна з них розташована в селі Абінгер-Геммер[en], якому й дала назву[5].
Німеччина[ред. | ред. код]
- Гайсталер-Гаммер[de] — Чеський Ліс, Гайсталергаммер (район міста Шензе)
- Музей у Рупольдінгу
- Бремеккер-Гаммер[de] — Люденшайд
- Оберреддінггаузер-Гаммер[de] — поселення Оберреддінггаузен у районі міста Менден
- Музей з плавильнею і водяною кузнею в Пайці
- Айзенгаммер-Дорфхемніц[de] — громада Дорфхемніц
- Ерля[de] — Ерля, район міста Шварценберг
- Фронауер-Гаммер[de] — Фронау, район міста Аннаберг-Бухгольц
- Фрайбергсдорфер-Гаммер[de] — село Фрайбергсдорф[de]
- Пфайльгаммер[de] — селище Пела
- Дайльбахгаммер[de] — Купфердре (район Ессена)
- Айзенгаммер-Вайда[de] — Лібсдорф, район міста Вайда
- Водяна кузня в Еккерсмюле (район міста Рот)
- Водяні кузні на річці Ґронах поблизу Ґренінґена[de] (з 1974 р. район Заттельдорфа)
- Музей у Блаубойрені
- Музей Ґайзершміде в громаді Бюлерталь
- Гамарня-музей у Гаслоху
Словаччина[ред. | ред. код]
Україна[ред. | ред. код]
- Водяна кузня Гамора — у селі Лисичово Іршавського району Закарпатської області
Чехія[ред. | ред. код]
- Бушкова гамарня[cs] — на Кленському потоці в 1 км на південний захід від м. Тргове-Свіни
- Гамарня в Добрживі[cs] — у селі Добржив неподалік м. Рокіцани
- Гамерський млин[cs] — на річці Світава, між Обржанами і Біловіце-над-Світавою, на території громади Каніце, округ Брно-околиця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гамарня // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Гамарня // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Reinhard Dähne & Wolfgang Roser: «Die Bayerische Eisenstraße von Pegnitz bis Regensburg.» Haus der Bayerischen Geschichte, Band 5, München 1988, S. 5. (нім.)
- ↑ Erläuterung «Verstählen». www.enzyklo.de. Архів оригіналу за 29 червня 2018. Процитовано 11 квітня 2020. (нім.)
- ↑ Abinger Hammer Mill [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.] at www.tillingbournetales.co.uk. Retrieved 30 Apr 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- I. Eichstaedt, Księga pierwiastków, Warszawa 1973 (пол.)
- Artur Pawłowski, Roztocze — przewodnik, Wydawnictwo Stanisław Kryciński, Warszawa 2000, ISBN 83-85531-10-6 (пол.)