Войскунський Євгеній Львович
Войскунський Євгеній Львович | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
рос. Войскунский Евгений Львович | |||||||||
Ім'я при народженні | Евгений Львович Войскунский | ||||||||
Народився |
9 квітня 1922 (102 роки) Баку | ||||||||
Помер |
3 липня 2020 (98 років) Москва, Росія | ||||||||
Поховання | Востряковський цвинтар | ||||||||
Громадянство |
СРСР Росія | ||||||||
Діяльність | прозаїк | ||||||||
Сфера роботи | журналістика[1], творче та професійне письмоd[1], проза[1], наукова фантастика[1], військово-морські сили[1] і науково-фантастична літератураd[1] | ||||||||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | ||||||||
Мова творів | російська | ||||||||
Роки активності | 1955– | ||||||||
Напрямок | проза | ||||||||
Жанр | фантастична повість, роман, оповідання, літературний переклад | ||||||||
Magnum opus | Екіпаж «Меконгу» | ||||||||
Членство | СП СРСР | ||||||||
Партія | КПРС | ||||||||
Діти | Aleksandr Voyskunskyd | ||||||||
Учасник | німецько-радянська війна | ||||||||
Нагороди |
| ||||||||
Премії | премія імені Симонова (1984), премія імені Єфремова (2003), премія РосКону (2004), премія імені братів Стугацьких (2009), «Аеліта» (2011) | ||||||||
|
Євге́ній Льво́вич Войску́нський (рос. Евге́ний Льво́вич Войску́нский, 9 квітня 1922, Баку — 3 липня 2020) — російськомовний азербайджанський радянський та російський письменник-фантаст та перекладач. Більшість своїх творів він написав у співавторстві зі своїм двоюрідним братом Ісаєм Лукодяновим.
Біографія[ред. | ред. код]
Євгеній Войскунський народився у 1922 році в Баку. Після закінчення середньої школи він поступив у Ленінградську академію мистецтв, проте в 1940 році призваний на службу у військово-морський флот.[2] Під час німецько-радянської війни Войскунський брав участь у обороні півострова Ханко де служив разом із Михайлом Дудіним[3][2], а пізніше в обороні Ленінграда. Пізніше працював військовим кореспондентом. Після закінчення війни служив у військово-морському флоті до 1956 року, отримав звання капітана-лейтенанта, заочно закінчив Літературний інститут імені Горького. Активну літературну діяльність розпочав із 1961 року. Із 1971 року письменник живе у Москві. Тривалий час разом із Дмитром Біленкіним і Аркадієм Стругацьким Войскунський керував Московським та Всесоюзним семінарами молодих письменників-фантастів.[4][2]
Літературна творчість[ред. | ред. код]
Літературну творчість Євгеній Войскунський розпочав у 1955 році книгою морських оповідань.[2][4] З 1961 року розпочав роботу в жанрі наукової фантастики разом із своїм двоюрідним братом Ісаєм Лукодяновим. Зі слів самих авторів, поштовхом до написання їх першого фантастичного роману була дорожня пригода, свідками якої вони стали в рідному для них місті Баку, під час якої пішохід лише дивом проскочив перед колесами вантажівки. На короткий час Войскунському і Лукодянову здалось, ніби пішохід пройшов скрізь автомобіль, який наїхав на нього, неначе як ніж через масло. І саме ідея проникності твердих тіл лягла в основу їх першого спільного і найкращого роману «Екіпаж «Меконгу»»[2], в якому описуються як найновіші наукові відкриття, так і таємниці минулого. Роман умовно входить до дилогії, яку називають «Інститут фізики моря». До неї також включають роман «Ур, син Шама», в якому описується історія хлопчика-шумера, якого іншопланетяни забрали на свою планету, та який завдяки парадоксу Ейнштейна після повернення на нашу планету потрапив у 70-ті роки XX століття. Найпомітнішими іншими фантастичними творами дуету письменників є романи «Дуже далекий Тартесс», «Плескіт зоряних морів», «Незаконна планета», повість «Чорний стовб»[4], оповідання «Прощання на березі», а також цикл творів «Життя і пригоди Олексія Новикова, космічного розвідника». У письменницькому дуеті Ісай Лукодянов був генератором фантастичних ідей та технічних подробиць, а Войскунський переважно робив літературну обробку текстів творів. Проте плідне співробітництво письменників порушилось у зв'язку із незалежними від них причинами. Після публікації роману «Ур, син Шама» письменників звинуватили в сіонізмі, і тривалий час вони не могли публікуватися. Ці звинувачення та неможливість друкуватися призвели до того, що Лукодянов важко захворів, і невдовзі помер, а Войскунський на тривалий час відійшов від написання фантастики. Після 1980 року Войскунський пише переважно твори про німецько-радянську війну «Кронштадт», «Світ тісний», а також роман, присвячений тривалому періоду історії колишнього СРСР «Румянцевський сквер».[2] Лише наприкінці 90-х років XX століття письменник повернувся до жанру фантастики, та опублікував повісті «Химера», яка є переробкою раніше опублікованого оповідання дуету письменників «Прощання на березі», і «Відрядження».
Євгеній Войскунський відомий не лише як письменник, але й як перекладач із азербайджанської мови. Він переклав російською мовою більшість творів азербайджанського письменника Гусейна Аббасзаде.[5]
Помер Євген Войскунський 3 липня 2020 року в Москві.
Переклади[ред. | ред. код]
Твори Євгенія Войскунського та Ісая Лукодянова перекладені англійською, угорською, румунською, французькою, болгарською, японською, німецькою та іншими мовами.
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
Євгеній Войскунський нагороджений орденом Вітчизняної війни, двома орденами Червоної зірки, орденом «Знак Пошани», та медалями «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда» і «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». У 1984 році за твори про військових моряків Войскунський отримав премію імені Костянтина Симонова. У 2003 році Євгеній Войскунський отримав премію імені Єфремова за визначний внесок у розвиток фантастики, а в 2004 році отримав премію Російського Конвенту шанувальників фантастики. У 2009 році Євгеній Войскунський отримав премію імені братів Стугацьких в номінації «Критика і публіцистика», а в 2011 році отримав премію «Аеліта» за визначний внесок у галузі фантастики.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Євгеній Войскунський був одружений, його син Олександр Войскунський є відомим російським психологом, спеціалістом із впливу Інтернету на психіку людини.[6][7]
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Первый поход. \ Повести. — М.: Воениздат, 1956
- Наш друг Пушкарёв. \ Рассказы. — М.: Воениздат, 1960
- Экипаж «Меконга». \ Роман. — 1962. М.: Детгиз (у співавторстві з І. Б. Лукодяновм)
- На перекрёстках времени. \ НФ-рассказы. — М.: Знание, 1964 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Очень далёкий Тартесс. \ Фант. роман. — М.: Молодая гвардия, 1968 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Плеск звёздных морей. \ Роман. — М.: Дет. литература, 1970 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Море и берег. \ Повести и рассказы. — М.: 1975
- Ур, сын Шама. \ Фант. роман. — М.: Дет. литература, 1975 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- В дальнем плавании / Е. Л. Войскунский. — М. : Знание, 1980. — 96 с. — (Прочти, товарищ!).
- Незаконная планета. \ НФ-роман. — М.: Дет. литература, 1980 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Чёрный столб. \ НФ-повести. — Баку: Гянджлик, 1981 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Кронштадт. \ Роман. — М.: Сов. писатель, 1984
- Мир тесен. \ Роман. — М.: Сов. писатель, 1990
- Девичьи сны. \ Роман. — М.: Текст, 2000
- Химера. Командировка. \ Повести. — М.: РИПОЛ-КЛАССИК, 2004
- Очень далекий Тартесс \ Фант. роман. — М.: Вече, 2006 — (У співавторстві з І. Б. Лукодяновим)
- Баллада о Финском заливе \ Документальная повесть. — Ж-л «Дружба народов», 2005
- Румянцевский сквер. \ Роман. — М.: Текст, 2007
- Остров в океане \ Эссе. — Ж-л «Если», № 8, 2008.
- Полвека любви. \ Мемуарный роман. — М.: Текст, 2009
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е «Люди — это самое главное». Интервью Борису Руденко [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Кіровоградщина в роки Великої Вітчизняної війни. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
- ↑ а б в 85-летие Евгения Войскунского в ЦДЛ [Архівовано 27 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Аббасзаде Гусейн [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Олександр Войскунський на сайті Федерального освітнього порталу «Економіка. Соціологія. Менеджмент»[недоступне посилання] (рос.)
- ↑ Олександр Войскунський на сайті Науково-практичного електронного альманаху «Вопросы информатизации образования»[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Євгеній Войскунський на сайті livelib.ru [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Євгеній Войскунський на сайті fantlab.ru [Архівовано 20 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Писатель Евгений Войскунский. Интервью. Радио «Свобота» [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Классики: Евгений Войскунский, Исай Лукодьянов [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
|
- Народились 9 квітня
- Народились 1922
- Померли 3 липня
- Померли 2020
- Померли в Москві
- Поховані на Востряковському кладовищі
- Випускники Літературного інституту
- Члени Спілки письменників СРСР
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Уродженці Баку
- Наукові фантасти СРСР
- Наукові фантасти Росії
- Наукові фантасти Азербайджану
- Російські письменники-романісти
- Російськомовні письменники-фантасти
- Російськомовні письменники XX століття
- Автори історичної прози Росії
- Російські перекладачі
- Лауреати премії «Аеліта»