Войцех Жихлінський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Войцех Жихлінський
пол. Wojciech Żychliński, Wojciech z Żychlina
POL COA Szeliga
POL COA Szeliga
родовий герб Шеліга
підканцлер коронний
1464 — 1471
Монарх Казимир IV Ягеллончик
Попередник Ян Лютек із Бжезя
Наступник Збіґнєв Олешніцький
Помер 8 листопада 1471[1]
Похований катедра святих Станіслава і Вацлава
Відомий як католицький священник, державний діяч
Країна Королівство Польське
Релігія католицтво

Войцех з Жихліна, Жихлінський (також Адальберт, Альберт[2][3]) гербу Шеліга (пом. 8 листопада 1471) — польський римо-католицький і державний діяч, секретар королівський (1445–1464), підканцлер коронний (1464–1471).

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з великопольської родини середньої шляхти гербу Шеліга[4].

У першій половині XV століття Войцех став власником Жихліна, звідтоді він у документах став називатися «Войцехом з Жихліна»[5].

1441 року Войцех працює у Ґнєзно в офіціальському суді нотаріусом лат. imperiali auctoritate. 1444 року він почав працювати писарем у королівській канцелярії[4], брав участь у битві під Варною, потрапив до турецького полону, проте був звільнений[6].

Церковна кар'єра[ред. | ред. код]

Докладних відомостей про церковну кар'єру Войцеха з Жихліна немає, проте Каспер Несецький перелічує ряд церковних посад, які він свого часу займав: пробощ ленчицький і каліський, кустош сандомирський, канонік ґнєзненський, познанський, влоцлавський і краківський[6].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 1445 року став королівським секретарем[4]. Очевидно, 1455 року був відряджений королем до краківської капітули на підтримку обрання єпископом краківським Томаша Стшемпінського[7][6], 1460 року оголосив на засіданні капітули про королівську підтримку обрання на цю ж посаду Яна Ґрущинського[8][9]. У вересні 1457 і 1466 року перебував у складі королівської канцелярії разом із королем Казимиром Ягеллончиком у Бидґощі[10]

Протягом 1464–1471 років був підканцлером коронним[11]. З початком його перебування на цьому уряді стало загальноприйнятим те, що в реляційній формулі можуть бути згадані лише канцлер, підканцлер або секретар[12].

Войцех Жихлінський 26 лютого 1469 року розпочав ревізію документів, що стосувалися Русі, під час присутності короля у Львові. Підканцлер переглядав усі правові акти, що стосувалися землеволодіння. Ревізія охопила Львівську, Перемиську землі та Поділля, хронологічно — документи від часів Казимира Великого до сучасних документів Казимира Ягеллончика, виданих за власною реляцією Войцеха. Останній не завершив ревізію через смерть[13]. Його підпис і реляція стоять, зокрема, на королівському привілеї про надання м. Бібрці маґдебурзького права від 19 травня 1469 року[14].

Помер 8 листопада 1471 року[11], похований, очевидно, у Вавельській катедрі[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 107. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ Żychlin [w:] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XIV, s. 876. Interdyscyplinarne Centrum Modelowania Matematycznego i Komputerowego UW.
  3. ↑ Codex diplomaticus Poloniae: quo continentur privilegia regum Poloniae, Magnorum Ducum Litwaniae bullae pontificum nec non jura a privatis data illustrandis domesticis rebus gestis inservitura adhuc nusquam typis exarata. Studio et opera Leon Rzyszczewski et olim Antoni Muczkowski, T. 3, Varsaviae, 1858, s. 446.
  4. ↑ а б в Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 1.
  5. ↑ Uchwała Nr XXVIII/138/17 z dnia 25 stycznia 2017 r. [w:] Dziennik Urzędowy Województwa Łódzkiego, s. 29.[1]
  6. ↑ а б в Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza, T. 10, Lipsk 1842, s. 197—198
  7. ↑ Bernhard Wapowski z Rachtamowic, Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od roku 1380 do 1535, Wilno, 1848, Том 3, s. 272.
  8. ↑ Bernhard Wapowski z Rachtamowic, Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od roku 1380 do 1535, Wilno, 1848, Том 3, s. 408.
  9. ↑ Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 2.
  10. ↑ Zbigniew Zyglewski, Monarcha w ziemi Bydgoskiej i Nakielskiej w XIV—XV wieku [w:] Prace komisji historii Bydgoskiego Towarzystwa naukowego, T. XVII: Związki Kujaw i Pomorza na przestrzeni wieków, ss. 137, 143.
  11. ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
  12. ↑ Stanisław Kętrzyęński, Formuła «ad relacionem» w kancelaryi polskiej. (1393—1492) [w:] Pzegliąd Historyczny 18/1, 1914, s. 45.
  13. ↑ Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, ss. 3-4.
  14. ↑ Codex diplomaticus Poloniae: quo continentur privilegia regum Poloniae, Magnorum Ducum Litwaniae bullae pontificum nec non jura a privatis data illustrandis domesticis rebus gestis inservitura adhuc nusquam typis exarata. Studio et opera Leon Rzyszczewski et Antoni Muczkowski, T. 1, Varsaviae, 1847, ss. 339—341.
  15. ↑ Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 4.
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Войцех_Жихлінський&oldid=39032812