Завіша Курозвенцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курозвенцький.
Завіша Курозвенцький
пол. Zawisza Kurozwęcki
Герб
Герб
Краківський єпископ
1 травня 1380 — 12 січня 1382
Церква: римо-католицька
Попередник: Флоріан Мокрський
Наступник: Ян Радліца
 
Альма-матер: ? Університет Авіньйона
Професія: юрист
Діяльність: церковний і державний діяч
Народження: 14 століття
Смерть: 12 січня 1382
Добровода, Ґміна Бусько-Здруй, Буський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Династія: Курозвенцькі
Батько: Добєслав Курозвенцький
Посада: канонік сандомирський, краківський, архідиякон краківський, кустош велицький, підканцлер і канцлер великий коронний, Vicarius Regni Poloniae

Завіша Курозвенцький (пом. 12 січня 1382) — польський римо-католицький і державний діяч, підканцлер коронний (1371—1373), канцлер великий коронний (1373—1379), краківський латинський єпископ (1380—1382).

Життєпис[ред. | ред. код]

Представник польського шляхетського роду Курозвенцьких гербу «Порай». Син воєводи та каштеляна Добєслава Курозвенцького (бл. 1320—1397) та невідомого імені онуки воєводи краківського Петра Богорія зі Скотників. Його братом був Кшеслав з Ходова та Курозвенк (?—1392) — луцький староста, каштелян сандецький і сандомирський, генеральний староста великопольський.

Імовірно, після 1353 року навчався на юридичному факультеті університету Авіньйона[1]

Священицтво[ред. | ред. код]

Протягом 1352—1353 років був каноніком сандомирським, у 1353—1380 роках — каноніком краківським, від 1366 року — архідиякон. 1380 року Завішу Курозвенцького призначили краківським латинським єпископом, займав цю посаду до своєї смерті 1382 року.

Як краківський єпископ був фундатором костелів у родинних Ходові та Козлові, також розпочав будівництво родової каплиці Святої Діви Марії у Вавельській катедрі.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Початком політичної кар'єри Завіши Курозвенцького було призначення його на посаду кустоша велицьким (1370). Пізніше він став значним політиком, вірним прибічником Анжуйської королівської династії, прихильником обрання на польський престол однієї з доньок Людовика Угорського після його смерті. Обіймав посади коронних підканцлера (1371—1373) та канцлера (1373—1379). Був головним редактором Кошицького привілею (1374)[2]. 1381 Людовік Угорський довірив йому головування у правлячій колегії, яка складалася з 5-х осіб[2], до якої входив, зокрема, і батько Завіши, Добєслав[1]. Також, Завіша Курозвенцький, як найбільш довірена людина короля, став Vicarius Regni Poloniae[3], тобто заступником короля, який міг призначати найважливіших державних чиновників. Він використовував це право у боротьбі з опозицією (здебільшого великопольских магнатів).

12 січня 1382 року Завіша Курозвенцький помер у Доброводі. Польський хроніст Янко із Чарнкова записав, що він помер після нічного падіння зі сходів[4], під час спроби викрадення дочки одного з селян для «світських насолод»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Weber M. Kariera rodziny Kurozwęckich w XIV wieku: Kariera rodziny Kurozwęckich w XIV wieku. Studium z dziejów powiązań polskiej elity politycznej z Andegawenami. Robert Bubczyk, Warszawa 2002: [recenzija] // Studia Źrodłoznawce 41, 2003, s. 156. (пол.)
  2. ↑ а б Zawisza z Kurozwęk. Encyklopedia PWN. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  3. ↑ Tadeusz Czacki, Dzieła T. Czackiego zebrane i wydane przez Hr. E. Raczyńskiego, Т. 1, s. 203.
  4. ↑ 12 stycznia [Kalendarium]. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  5. ↑ Генрих Шмитт. История польского народа. — Т. 1. — С.-Пб., 1864. — С. 186.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Paweł Jasienica, Myśli o dawnej Polsce. Czytelnik. Warszawa 1990, ISBN 83-07-01957-5
  • Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz, t. 5 s. 460—465.
  • Jan Tęgowski, Krąg rodzinny Jarosława Bogorii (w:) Genealogia — polska elita polityczna na tle porównawczym. Toruń 1993
  • Wielka Ilustrowana Encyklopedja Powszechna Wydawnictwa Gutenberga. [T.] VIII. Moskwa: (reprint) «Gutenberg-Print», 1994. ISBN 5-85167-011-8.

Посилання[ред. | ред. код]

Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)
підканцлери краківські, короля, двору
Ян (1307—1309) • Здіслав (1310—1313) • Збіґнєв із Щижиця (1315—1320) • Пйотр Щижик із Фалкува (1322—1333) • Сєнґнєв із Ґрембошува (1333—1343) • Пйотр Щижик із Фалкува (1343—1345) • Томіслав із Мокрського (1346—1359) • Ян з Буська (1360—1366) • Янко із Чарнкова (1367—1370) • Завіша Курозвенцький (1371—1373)
підканцлери коронні
Шимон з Рушкова (1377—1381) • Клеменс Москажевський (1387—1402) • Миколай Тромба (1403—1412) • Дунін зі Скшинського (1412—1418) • Ян Шафранєц (1418—1423) • Станіслав Цьолек (1423—1428) • Владислав Опоровський (1428—1434) • Вінцентій Кот (1434—1437) • Пйотр Вода зі Щекоцин (1438—1454) • Томаш Стшемпінський (1454—1455) • Ян Лютек із Бжезя (1455—1464) • Войцех Жихлінський (1464—1471) • Збіґнєв Олешніцький (1472—1476) • Станіслав Курозвенцький (1476—1479) • Анджей Опоровський (1479—1483) • Ґжеґож Любранський (1484—1497) • Вінцентій Пшерембський (1497—1499) • Мацей Джевіцький (1501—1511) • Кшиштоф Шидловєцький (1511—1515) • Петро Томіцький (1515—1535) • Павел Вольський (1537—1539) • Самуель Мацейовський (1539—1547) • Миколай Ґрабя (1547—1549) • Ян Оцеський (1550—1552) • Ян Пшерембський (1552—1559) • Філіп Паднєвський (1559—1562) • Пйотр Мишковський (1562—1569) • Францішек Красінський (1569—1574) • Пйотр Дунін-Вольський (1574—1576) • Ян Замойський (1576—1578) • Ян Боруковський (1578—1584) • Войцех Барановський (1585—1591) • Ян Тарновський (1591—1598) • Пйотр Тиліцький (1598—1605) • Мацей Пстроконський (1605—1606) • Станіслав Мінський (1606—1607) • Лаврентій Гембицький (1607—1609) • Фелікс Криський (1609—1613) • Генрик Фірлей (1613—1618) • Анджей Ліпський (1618—1620) • Вацлав Лещинський (1620—1625) • Станіслав Лубенський (1625—1627) • Якуб Задзик (1627—1628) • Томаш Замойський (1628—1635) • Петро Гембицький (1635—1638) • Єжи Оссолінський (1638—1643) • Александер Тшебінський (1643—1644) • Андрій Лещинський (архієпископ) (1645—1650) • Єронім Радзейовський (1650—1652) • Стефан Корицінський (1652—1653) • Анджей Тшебіцький (1653—1658) • Миколай Пражмовський (1658) • Богуслав Лещинський (1658—1659) • Ян Лещинський (1661—1666) • Анджей Ольшовський (1666—1676) • Ян Стефан Виджга (1676—1677) • Ян Вельопольський (1677—1679) • Ян Малаховський (1679—1681) • Ян Кшиштоф Ґнінський (1681—1685) • Августин Міхал Стефан Радзейовський (1685—1689) • Кароль Тарло (1689—1702) • Ян Шембек (1702—1712) • Ян Казімєж де Альтен Бокум (1712—1721) • Ян-Олександр Ліпський (1724—1735) • Ян Малаховський (1735—1746) • Міхал Водзіцький (1746—1764) • Анджей Миколай Млодзейовський (1764—1767) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1767—1780) • Антоній Окенцький (1780) • Яцек Малаховський (1780—1786) • Мацей Ґжеґож Ґарниш (1786—1790) • Гуго Коллонтай (1791—1794) • Войцех Юзеф Скаршевський (1793—1795)
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Завіша_Курозвенцький&oldid=39264737