Войцлава-Феодора Ройсс
| Войцлава-Феодора Ройсс | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
17 грудня 1918[2] Росток, Велике герцогство Мекленбург-Шверін |
| Померла |
3 червня 2019[1] (100 років) Strittmattd, Гервіль, Вальдсхут, Фрайбург, Баден-Вюртемберг, Німеччина |
| Країна |
 Німеччина |
| Діяльність | аристократка |
| Знання мов | німецька |
| Конфесія | лютеранство |
| Рід | Мекленбурги |
| Батько | Адольф Фрідріх Мекленбурзький[2] |
| Мати | Вікторія Феодора Ройсс цу Шляйц[2] |
| У шлюбі з | Генріх I Ройсс цу Кьостріц |
| Діти | Генріх VIII Ройсс цу Кьостріц[2], Feodora Prinzessin Reuss zu Köstritzd[2], Heinrich IX Prinz Reuss zu Köstritzd[2], Heinrich X Prinz Reuss zu Köstritzd[2], Генріх XIII Принц Ройсс[2] і Heinrich XV Prinz Reuss zu Köstritzd[2] |
Принцеса Войцлава-Феодора Еліза Марія Елізабет Ройсс, уроджена герцогиня Мекленбурзька (нім. Woizlawa-Feodora Elise Marie Elisabeth Prinzessin Reuß (Herzogin zu Mecklenburg); 17 грудня 1918, Росток — 3 червня 2019, Гервіль) — німецька принцеса, одна з останніх представників дому Мекленбург-Шверін.
Єдина дочка герцога Адольфа Фрідріха Мекленбурзького і його дружини Вікторії-Феодори, уродженої принцеси Ройсс молодшої лінії. Мати Войцлави померла наступного дня після її народження. Слов'янське ім'я принцеса отримала в пам'ять про Воїславу, дружину Прибіслава, першого герцога Мекленбурзького. Провела дитинство в основному з батьком в Бад-Доберані, в бабусі по батьковій лінії в Людвігслюсті й в батьків матері в Гайлігендаммі. В 1937 році взяла участь у весіллі своєї двоюрідної сестри Юліани, будучи подругою нареченої.
В 1941 році чоловік Войцлави був звільнений з вермахту через травму і вони поселились в сімейному замку Остерштайн. 6 квітня 1945 року принцеса стала свідком руйнування замку внаслідок бомбардування, після якого сім'я переїхала в замок Еберсдорф в Тюрингії. Влітку 1945 року, коли американські війська покинули Тюрингію, сім'я переїхала в Бюдінген, де Войцлава прожила до 1991 року. Дядько принцеси і, одночасно, вітчим її чоловіка принц Генріх XLV Ройсс молодшої лінії, який відвідав замок в серпні 1945 року, був викрадений співробітниками НКВС і зник безвісти.
Після об'єднання Німеччини Войцлава повернулась в Геру і наступні 15 років прожила в маленькій квартирі у вцілілій частині замку Остерштайн. З 1990 року, будучи спадкоємицею свого чоловіка, принцеса вимагала реституції, тобто повернення всього нерухомого і рухомого майна, відібраного комуністами. Внаслідок численних судових процесів протягом наступних 20 років Войцлава отримала близько 700 сімейних цінностей, які були музейними експонатами, замки Тальвіц і Вальдманншайль і деякі лісові володіння.[3][4][5] В 2005 році, через членство в релігійній організації Fiat Lux, переїхала в Південний Шварцвальд, де прожила решту життя у власній квартирі в Гервілі. В 2018 році дала інтерв'ю міській газеті Гери Ostthüringer Zeitung з нагоди свого 100-річчя.
Принцеса Войцлава померла від короткої важкої хвороби і була похована на цвинтарі сім'ї Зольмс-Лаубах в монастирі Арнсбург. На той момент вона була однією з останніх представників дому Мекленбург-Шверін разом із своїми двоюрідними сестрами Донатою і Едвіною, найстарішою представницею королівських сімей і найстарішою жителькою Гервіля.
15 вересня 1939 року вийшла заміж за свого далекого родича принца Генріха I Ройсс цу Кьостріц. В пари народились 6 дітей:
- Феодора Елізабет Софія (5 лютого 1942)
- Генріх VIII (30 серпня 1944)
- Генріх IX (30 червня 1947)
- Генріх X (28 липня 1948)
- Генріх XIII (4 грудня 1951)
- Генріх XV (9 жовтня 1956)
- Ulrike Merkel: „Es war herrlich bei den Großeltern in Gera“ (Interview). Ostthüringer Zeitung, 12. Dezember 2018
- Karin Stöckl-Steinebrunner: Im Alter von 100 Jahren eine „gewisse Narrenfreiheit“ genießen. Badische Zeitung, 17. Dezember 2018, abgerufen am 18. Dezember 2018.
- Werner Probst; Markus Vonberg: Strittmatt: Eine Prinzessin stirbt im Hotzenwald. Südkurier, 5. Juni 2019, abgerufen am 15. Juli 2019.
- C. Arnold McNaughton, The Book of Kings: A Royal Genealogy, in 3 volumes (London, U.K.: Garnstone Press, 1973), volume 1, page 344, 345
- ↑ а б Eine Prinzessin stirbt im Hotzenwald — 2019.
- ↑ а б в г д е ж и к Lundy D. R. The Peerage
- ↑ GERA • Information. www.studiogera.de. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
- ↑ Munteanu, Angelika (27 квітня 2011). Beschwerde der Reußen abgewiesen. www.thueringer-allgemeine.de (de-DE) . Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 6 травня 2021.
- ↑ WELT (25 липня 2008). Fürstenhaus Reuß erhält das Schloss Thallwitz zurück. DIE WELT. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 6 травня 2021.
|
