Волков Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волков Олександр Павлович
Народився 23 квітня (5 травня) 1810
Помер 15 березня 1886(1886-03-15) (75 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Діяльність політик
Рід Volkovyd
Батько Q118786908?
Нагороди
орден Святої Анни I ступеня орден Святого Станіслава I ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня

Олександр Павлович Волков (18101886) — таємний радник, полтавський губернатор із дворянського роду Волкових.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син вологодського поміщика Павла Волкова та Авдотьї, уродженої Мерескової. У нього було 5 сестер і два брати, один з яких, Микола, служив у чині генерал-лейтенанта олонецьким губернатором. Сестра Марія вийшла заміж за інженера-генерала П. Вітовтова.

Його дід, Платон Волков, 1792—1799 рр. був вологодським губернським предводителем дворянства. Олександр Волков успадкував від предків у Вологодській губернії два маєтки, у яких налічувалося близько 500 душ.

Закінчив Імператорський Царськосельський ліцей зі срібною медаллю у 1832 році. Надійшов понад штат на службу до Державної канцелярії; 15 січня 1835 року був наданий у звання камер-юнкера.

Переведений в Департамент Морського міністерства чиновником 7 класу для іноземного листування та перекладів — 2 березня 1838 року; виготовлений в колезькі асесори 23 березня 1838 року; у надвірні радники — 22 березня 1839 року; у колезькі радники — 16 квітня 1841 року.

13 січня 1842 року був призначений начальником IV відділення канцелярії Морського міністерства з визначенням у ведення його секретної частини канцелярії; визначено членом загальної присутності будівельного комітету міністерства 26 серпня 1842 року; наданий до статських радників 22 травня 1844 року. З 1846 О. Волков — у званні камергера.

1 вересня 1853 року дійсний статський радник (з 1854 року) Олександр Волков був призначений полтавським губернатором. Це був перший самостійний губернатор, оскільки 17 лютого 1856 року посаду генерал-губернатора було скасовано[1]. Відповідно до прохання звільнено з цієї посади із призначенням членом ради міністра внутрішніх справ та провадженням у таємні радники 1 січня 1866 року.

Родина[ред. | ред. код]

Одружився 24 січня 1836 р. на Вірі Олексіївні, дочці дворянина (комерційного радника) Олексія Кусова. У шлюбі народилися два сини:

  • Олександр (1837—1894) — віце-губернатор Санкт-Петербурга; був одружений на Софії Енгельгардт (1839-після 1891);
  • Павло (нар. 26 вересня 1840).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История Полтавы - сайт Бориса Тристанова. histpol.pl.ua. Процитовано 10 серпня 2023.

Література[ред. | ред. код]