Вольфганг Вілльріх

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфганг Вілльріх
нім. Wolfgang Willrich
Автопортрет (1941).
Народився 31 березня 1897(1897-03-31)[1][2]
Геттінген, Німецька імперія[1]
Помер 18 жовтня 1948(1948-10-18)[1][2] (51 рік)
Геттінген, Нижня Саксонія, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина
·злоякісна пухлина
Країна  Німеччина
Діяльність художник, куратор, письменник, мистецтвознавець
Галузь образотворче мистецтво[3], ілюструванняd[3] і творче та професійне письмоd[3]
Alma mater Дрезденська академія мистецтвd (1927)
Знання мов німецька
Членство СС
Військове звання Фельдфебель
Батько Гуго Вілльріхd
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Вольфґанґ Вілльріх (нім. Wolfgang Willrich; 31 березня 1897, Геттінген — 18 жовтня 1948, Геттінген) — німецький «расовий художник» (графік-портретист) і теоретик мистецтва.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині історика Гуго Вілльріха з глибокими селянськими коренями. Талант Вілльріха проявився ще в молодості. Приїхавши в 1915 році в Берлін, щоб вчитися в коледжі, він помітив декаданс у всіх напрямках мистецтва. У 1916 році він вступає на службу в 251-й піхотний полк у званні унтер-офіцера. Воював на Західному фронті, в кінці війни потрапив у полон. Перебуваючи в полоні, він багато займався малюванням. Його перші роботи були видані Міжнародним Червоним Хрестом в журналі для полонених.

Після звільнення продовжив навчання. з 1920 по 1927 навчався в Дрезденській академії образотворчих мистецтв. З 1927 по 1931 рік вивчав біологію. Вступив в Танненберзький союз Людендорфа, однак, непорозуміння між ним і Матільдою Людендорф змусили його піти зі Спілки, але він продовжував видаватися в їх журналі.

Вілльріх був відомий своїми портретами нордичних расових типів. У 1933–34 роках був співробітником Імперського міністерства культури, але знову був змушений піти через проблеми з оточенням Людендорфа. Пізніше Ріхард Дарре надав йому можливість стати незалежним працівником (з 12 травня 1934 спонсором Вілльріха стає Головне управління рас і поселень СС), що дозволило Вілльріху продовжувати малювати нордичних селян, чим він займався з великим натхненням.

Разом із Альфредом Розенбергом і Паулем Шульце-Наумбургом Вілльріх вважається одним з найбільш фанатичних прихильників нацистської мистецької політики, «нетолерантної» до представників модернізму і єврейського мистецтва.

Багато його робіт публікувалися на поштових листівках і плакатах, але він продовжував зберігати свою незалежність. Вілльріх відхилив пропозицію Генріха Гіммлера стати почесним членом СС і так і не вступив у НСДАП. Він вважав боротьбу Третього Рейху проти дегенеративного мистецтва занадто пасивною. У грудні 1937 року Вілльріх опублікував своє дослідження «Очищення храму німецького мистецтва. Мистецтво політичної полеміки для відновлення німецького мистецтва в дусі скандинавської природи». Ця різка критика стала важливим інструментом для проєктування і організації виставки «дегенеративного мистецтва» в Мюнхені. Разом з Вальтером Гансеном і графом Клаусом фон Баудіссеном він допомагав в організації експозиції 1937 року.

У 1939 році попросив відправити себе на фронт як фронтового художника, побував у Польщі, Франції, Норвегії, Фінляндії та СРСР. За цей час він зробив багато портретів військових командирів. Пізніше він пише багато портретів кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста. В кінці 1943 року повертається в Берлін, де продовжує роботу.

Останні роботи Вілльріха були виконані після війни в Аргентині. Помер від раку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Bauerntum als Heger Deutschen Blutes (1935)
  • Nordisches Blutserbe im süddeutschen Bauerntum, Verlag F. Bruckmann, 1938 (zusammen mit Oskar Just)
  • Des Edlen ewiges Reich (1941)
  • Des Reiches Soldaten (1943)
  • Portraitzyklus: Deutscher Blutadel in aller Welt
  • Kunst und Volksgesundheit, Schriftenreihe des Reichsausschusses für Volksgesundheitsdienst, Heft 7, Reichsdruckerei, Berlin 1934
  • Säuberung des Kunsttempels – Eine kunstpolitische Kampfschrift zur Gesundung deutscher Kunst im Geiste nordischer Art, J. F. Lehmanns Verlag, München 1937
  • Gespräch in der Normandie, Sonderdruck aus der Zeitschrift „Odal“, 10. Jahrgang, Heft 6, Juni 1941
  • Des Reiches Soldaten, Verlag Grenze und Ausland, Berlin 1943
  • Von unseren Frauen, Tornisterschrift, Heft 84, Verlag Grenze und Ausland, Berlin 1944
  • Dafür kämpfte der deutsche Soldat, Dürer-Verlag, Buenos Aires 1949 [Begonnen im Auftrage des Oberkommandos des Heeres wurde die Arbeit in den Kriegswirren nicht mehr veröffentlicht. Die Zeitschrift „Der Weg – El Sendero“ veröffentlichte sie nach dem Tode des Künstlers in Argentinien.]
  • Oskar Just / Wolfgang Willrich: Nordisches Blutserbe im süddeutschen Bauerntum, Geleitwort von Reichsbauernführer R. Walther Darré, Verlag F. Bruckmann, München 1938
  • Hellmut Sommer: Völkerwanderung im 20. Jahrhundert, vom volksdeutschen Aufbruch ins Reich, Illustrationen von Wolfgang Willrich, 1940

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #117395269 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Wolfgang Willrich
  3. а б в Czech National Authority Database