Вольфганг Рютер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вольфганг Рютер
нім. Wolfgang Rüter
Народився 8 жовтня 1892(1892-10-08)
Гальберштадт, Гарц, Саксонія-Ангальт, Німеччина
Помер 24 квітня 1945(1945-04-24) (52 роки)
Штрела, Майсен, Саксонія, Третій Рейх
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна, громадянська війна в Іспанії і Друга світова війна
Військове звання  Генерал-лейтенант Люфтваффе
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За Іспанську кампанію»
Медаль «За Іспанську кампанію»
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе
Нагрудний знак зенітної артилерії люфтваффе

Макс Юліус Вольфганг Рютер (нім. Max Julius Wolfgang Rüter; 8 жовтня 1892, Гальберштадт24 квітня 1945, Штрела) — німецький офіцер, генерал-майор люфтваффе.

Біографія[ред. | ред. код]

Син старшого вчителя гімназії доктора Генріха Рютера і його дружини Гелени, уродженої Кнауер. 25 вересня 1911 року вступив в Прусську армію, служив в артилерії. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 1 квітня 1935 року переведений в люфтваффе і призначений командиром зенітного батальйону «Штеттін». З 1 жовтня 1935 року — командир 1-го батальйону 2-го зенітного полку. 27 січня 1937 року відряджений в легіон «Кондор». З 1 квітня 1937 року — командир 29-го зенітного полку, з 24 серпня 1939 року — групи ППО «Франкфурт-на-Майн/Дармштадт», потім — «Майнц», з 15 січня 1940 року — 3-го, з 29 лютого 1940 року — 6-го командування ППО, з 1 жовтня 1940 року — Імперського інституту ППО. З 5 травня 1941 року — вищий керівник колони 4-го повітряного флоту. З 1 липня 1941 року — командир 14-ї зенітної бригади в Норвегії. 12 липня 1943 року відправлений в резерв ОКЛ. 31 травня 1944 року звільнений у відставку. 11 січня 1945 року засуджений Імперським військовим судом за «легковажне залишення місця служби, тривалу непокору, несанкціоноване полювання і халатність» до позбавлення звання і 3 років ув'язнення. Утримувався у фортеці Торгау. Загинув у бою як боєць фольксштурму.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]