Вольфганг Шенк

Вольфганг Шенк
Народився	7 лютого 1913(1913-02-07) Віндгук, Намібія
Помер	5 березня 2010(2010-03-05) (97 років) Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина
Країна	Німеччина
Діяльність	солдат
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Generalleutnantd
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Нагрудний знак пілота Почесний Кубок Люфтваффе
Медіафайли у Вікісховищі

Вольфганг «Бомбо» Шенк (нім. Wolfgang "Bombo" Schenck; 7 лютого 1913, Віндгук, Німецька Південно-Західна Африка — 5 березня 2010, Марбург) — німецький льотчик-ас штурмової авіації, оберстлейтенант люфтваффе (1 листопада 1944). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

В 1936 році вступив в люфтваффе. У складі 1-ї групи 1-ї важкої винищувальної ескадри брав участь в Польській і Французькій кампаніях. З вересня 1940 року — командир 1-ї ескадрильї 210-ї випробувальної групи (потім — 210-та ескадра швидкісних бомбардувальників). Учасник Німецько-радянської війни. З 1 по 4 січня 1942 року — командир 1-ї групи 210-ї ескадри швидкісних бомбардувальників, з 4 березня до 20 серпня 1942 року — 1-ї групи 1-ї важкої винищувальної ескадри, з 3 січня 1943 року — 2-ї ескадри підтримки сухопутних військ, яка в квітні 1943 року була перекинута в Італію. 11 жовтня 1943 року переведений в штаб генерала штурмової авіації, а в березні 1944 року — в Технічне управління ОКЛ. В червні 1944 року поставлений на чолі випробувального командування «Шенк»), на озброєнні якого були реактивні літаки Ме.262. З вересня 1944 року — командир 1-ї групи 51-ї бомбардувальної (винищувальної) ескадри, з 5 грудня 1944 року — всієї ескадри. 31 січня 1944 року знову переведений в інспекцію штурмової авіації. В травні 1945 року взятий в полон союзниками. В червні 1945 року звільнений.

Всього за час бойових дій здійснив понад 400 бойових вильотів як штурмовик і 40 — як винищувач на Ме.262 та збив 18 літаків, у тому числі 15 радянських. Також Шенк потопив декілька кораблів загальною водотоннажністю 38 000 тонн і знищив 15 радянських танків.

Після війни повернувся в Південну Африку, де працював і пілотом. Загалом провів у повітрі 17 000 годин. Потім переїхав в Німеччину, де прожив решту життя.

Нагороди

• Нагрудний знак пілота
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест
  • 2-го класу (23 вересня 1939)
  • 1-го класу (25 травня 1940)
• Почесний Кубок Люфтваффе (22 грудня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (14 серпня 1941) — за 200 бойових вильотів і 9 перемог. На той момент також мав на рахунку кілька знищених танків.
  • дубове листя (№ 139; 30 жовтня 1942) — за 300 бойових вильотів і 18 перемог.
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (7 вересня 1942)
• Нагрудний знак «За поранення» в золоті
• Авіаційна планка винищувача-перехоплювача в золоті

Література

• Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
• Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — М.: Яуза-Пресс, 2012, ISBN 978-5-9955-0462-7
• Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1998.