Волівач Володимир Савелійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волівач Володимир Савелійович
Основна інформація
Дата народження 1 липня 1929(1929-07-01)
Місце народження Юровщина, Полонський район, Кам'янець-Подільська область, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 24 серпня 2014(2014-08-24) (85 років)
Місце смерті Полонне, Хмельницька область, Україна
Громадянство Українська Радянська Соціалістична Республіка і Україна
Професії музикант, поет-пісняр, музичний педагог
Освіта Житомирське музичне училище імені Віктора Косенка і Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Нагороди
медаль «Ветеран праці»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волівач.

Володимир Савелійович Волівач (1 липня 1929, Юровщина, Полонський район, Хмельницька область — 24 серпня 2014, Полонне, Хмельницька область) — музичний педагог, поет-пісняр, самодіяльний композитор. Член Всеукраїнської національної спілки композиторів України[1]. Почесний громадянин міста Полонного Хмельницької області.[2] Дід заслуженого майстра народної творчості України Василя Волівача[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Волівач народився в селі Юровщина Полонського району у родині музикантів-любителів. По закінченню 7 класів пішов працювати свердлувальником і токарем до Першотравенського заводу.

Проходив військову службу у Литві, потім у Ворошилограді. Під час служби в армії Володимир познайомився з музикантами-професіоналами, в яких переймав досвід.

Навчався у Житомирському музичному училищі та на музично-педагогічному факультеті Кіровоградського педагогічного інституту. У роки навчання Володимир Волівач старанно вивчав кращі зразки української народної та класичної музики, але найбільше на молодого аматора вплинули творчість таких композиторів як М. Лисенко, В. Косенко, В. Заремба. На цей час припадає створення пісень «Моя Полонщина», «Полончанко синьоока», «Рідне Поділля» та ін. Пізніше ці твори увійдуть до збірки «Моя Полонщина» (2006).

Працював директором Баранівського районного Будинку школяра, директором Кіцманського Будинку культури, вчителем музики Першотравенської ЗОШ Баранівського району.

У 1960 р. - викладач Полонської дитячої музичної школи, 45 років складає йото трудовий стаж, з яких 28 років на посаді директора.

У доробку митця – пісні на власні вірші та вірші українських класиків, серед яких – Т. Шевченко та Л. Українка.

У 1989 році в інтерв’ю кореспонденту газети «Новий шлях» митець сказав:

«Я відчуваю себе щасливим постійно: коли, приміром, приїздить у Полонне випускник консерваторії, а я впізнаю у ньому свого учня.

Коли зі сцени звучить новий твір у виконанні камерного хору – мене причаровує академічний спів. Був щасливий, коли отримав медаль лауреата Всесоюзного конкурсу народної творчості, присвяченого 40-річчю Перемоги. Світло було на душі, коли внучка вперше взяла в руки скрипку...»

Був членом Всеукраїнської національної спілки композиторів, лауреатом всеукраїнських фестивалів художньої творчості. Виховав цілу когорту професійних музикантів. За свою активну діяльність був також нагороджений почесними грамотами Міністерства культури.


Помер 24 серпня 2014 року.

Цей розділ потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши його. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

  • медаль «Ветеран праці»;
  • Лауреат Всесоюзного огляду самодіяльної художньої творчості трудящих, присвяченого 40-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні (1985)[4].

Біобібліографія[ред. | ред. код]

  • Волівач, В. С. Моя Полонщина. Полонне 2007: вокально-хорові твори / Волівач В. С.; Муз. ред. Заверуха ; Худож. А.Коваль. — Хмельницький: Алексєв, 2007. — 54 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Календар знаменних і пам'ятних дат Полонщини на 2019 рік [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.] / Полонська центральна бібліотека. Методично-бібліографічний відділ — Полонне, 2018. — С. 4
  2. ↑ Почесні громадяни міста. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 11 жовтня 2021.
  3. ↑ Майстер Василь Волівач: Впаде «культурна корчма» і постане храм [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.] / С. Наконечна // Україна молода, Випуск № 37, 16.04.2021
  4. ↑ Народжений для пісні: творчість подільського композитора Володимира Волівача [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] / І. В. Маковій // Мистецька освіта: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейської інтеграції: збірник наукових праць. — Житомир: ФОП «Н. М. Левковець», 2017. — С. 65-68

Література[ред. | ред. код]

  • Волівач Володимир Савелійович [Архівовано 5 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вокально-хорова творчість композиторів Хмельниччини: (соціально-психологічний аспект) / П. Я. Слободянюк, К. Івахова. — Хмельницький: Меркьюрі-Поділля, 2019. — С. 137—138
  • Народжений для пісні: творчість подільського композитора Володимира Волівача [Архівовано 15 березня 2022 у Wayback Machine.] / І. В. Маковій // Мистецька освіта: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейської інтеграції: збірник наукових праць. — Житомир: ФОП «Н. М. Левковець», 2017. — С. 65-68
  • Пісняр Подільського краю — Володимир Волівач (на пошану нашому земляку) / В. Курбатович // Подільський кур'єр, 1999. — № 34. — С. 4
  • З піснею по життю: інтерв'ю з подільським піснярем В. Волівачем / В. Дайнеко / Новий шлях. — 2011. — № 119. — С. 3
  • Видатна особистість: [про В. С. Волівача, колишнього директора Полон. ДМШ] / Д. Низовець // Новий шлях. — 2013. — 23 трав.
  • Дейнеко В. З піснею по життю: інтерв’ю з подільським піснярем В. Волівачем / В. Дайнеко / «Новий шлях». – 2011. – № 119. – С. 3.
  • Жалінський Б. Солов’їна пісня / Б. Жалінський // «Подільські вісті», 1998. – С. 7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волівач_Володимир_Савелійович&oldid=42638174