Воєводський Леопольд Францевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Воєводський Леопольд Францевич
Народився 1846 або 15 листопада 1846(1846-11-15)
Вільнюс, Російська імперія
Помер 1901 або 21 квітня 1901(1901-04-21)
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання Перший Християнський цвинтар
Країна  Російська імперія
Діяльність викладач університету, історик
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Заклад ОНУ ім. І. І. Мечникова
Посада професор
Рід Q4114294?

Професор Леопо́льд Фра́нцевич Воєво́дський (нар. 15 листопада 1846(18461115), Вільно — пом. 21 квітня 1901, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — педагог і історик Російської імперії XIX століття. Дослідник доби Стародавньої Греції.

Життєпис[ред. | ред. код]

Леопольд Францевич Воєводський народився 15 листопада 1846 умісті Вільно.

Походив з польської дворянської родини. Після закінчення Либавської прогімназії, вступив у 1864 на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Через три роки перевівся на історико-філологічний факультет, курс якого у 1870 року закінчив зі ступенем кандидата за твір «К исследованию развития религиозно-нравственных понятий у греков до Платона». Залишений при університеті для підготовки до професорського звання під керівництвом Карла Люгебіля[ru], приступив до роботи над магістерською дисертацією на тему: «Каннибализм в греческих мифах» (захищена 1875 року). У тому ж році рада Імператорського Новоросійського університету затвердила його на посаді доцента кафедри грецької словесності.

У період 1878—1879 років Воєводський перебував у закордонному відрядженні у містах Відень, Лейпциг, Берлін, за підсумками якого видав наукову працю. Зібрані ним матеріали лягли в основу докторської дисертації «Введение в мифологию „Одиссеи“», захищеної в Санкт-Петербурзькосй університеті 1882 року та книги під такою же назвою. Взявши до уваги рекомендацію Люгебіля, рада Новоросійського університету затвердила його відразу на посаді ординарного професора.

На історико-філологічному факультеті Леопольд Францевич читав лекційні курси з грецької граматики, історії та теорії грецької літератури; загальні спеціальні курси за творами грецьких та латинських авторів — Гомера, Гесіода, Арістофана, Павсанія, Вергілія тоощ. Проводив практичні заняття з палеографії, грецької міфології та граматиці класичних мов, інтерпретації творів античної літератури. Згодом вчений став викладати низку предметів, що не мали прямого відношення до класичної філології. Паралельно з викладацькою діяльністю, був секретарем факультету у періоди 1874—1876 і 1882—1884 років, постійно отримував наукові відрядження, у тому числі й за кордон. Після закінчення 25-річного терміну служби у 1898 році за рішенням ради університету був залишений для продовження викладацької діяльності. Однак, туберкульоз легенів та постійні нервові перевантаження не дозволили йому продовжити роботу в університеті. У 1899 році за власним проханням він подав у відставку. Помер 21 квітня 1901 в Одесі.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Воєводського відсутні.[2]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Леопольд Францевич Воєводський вивчав творчість Генріха Гайне та інших німецьких ліриків, займався питанням спрощення російського правопису, цікавився математикою. Одним з перших ознайомив наукову громадськість із новим джерелом — «Міміамбами» Герода, визначивши їхнє місце та значення у системі давньогрецької літератури. Любов до філології Леопольда Воєводського поширювалась не лише на давньогрецьку але й на сучасну російську, що відбилося у невеликій брошурі. Дві роботи педагог підготував для шостого Археологічного з'їзду, що відбувався 1884 року в Одесі. Його зацікавила етимологія назви Чорного моря у давнині; крім того, йому було доручено скласти карту археологічних пам'ятників Північного Причорномор'я. Однак головним завданням він вважав дослідження давньої етики, порівняльне вивчення античної міфології.

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Каннибализм в греческих мифах. Опыт по истории развития нравственности. — СПб., 1874;
  • Этическое значение мифов // ЖМНП. — 1875. — Т.179. — № 6;
  • Введение в мифологию Одиссеи.- Одесса, 1881;
  • О происхождении названия Черного моря // Труды VI-го Археологического съезда. — 1884. — Т.II.;
  • Опыт упрощения русского правописания. — Одесса, 1898.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
  2. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-06-06. (рос.)

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Маркевич А. И. Двадцатипятилетие Императорского Новороссийского университета (Историческая записка и академические списки).-Одесса, 1890.-С.285-286, 299, 655, 731.
  • Березин С. Е., Избаш Т. А. Воєводський Л. Ф. // ПОНУ. Видання друге, доповнене. Т.2. — Одеса, 2005. — С.265-267
  • Изучение античной истории в Новороссийском университете: профессор Леопольд Францевич Воеводский // ЗІФ. — Одеса, 2000. — Вип. X. — С. 59-65.