Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги
| Дата заснування | 9 червня 1994 |
|---|---|
| Тип | громадська організація |
| Засновники | Ольга Кобець, Надія Миронець |
| Голова | Котенко Тетяна Іванівна (згідно реєстраційної інформації з 12. 03. 2020 р.) |
| Ключові особи | Лариса Ляхоцька (голова 2007-2016 рр.), Ніна Кислицька (голова 2016-2020 рр.) |
| Кількість членів | ~ 3000 |
| Адреса | 03110, м. Київ, вул. Пироговського 8, кв. 46 |
| ЄДРПОУ | 20064381 |
| Періодичне друковане видання | Українське слово, Жіночий світ |
| Офіційний сайт | facebook.com/groups/tovarystvotelihy |
Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги — українська феміністична громадська і культурно-просвітницька організація[1]. Заснована в 1994 році Ольгою Кобець та Надією Миронець з метою продовження прогресивних традицій українського феміністичного руху. Голова товариства з 27 жовтня 2019 року — Тетяна Котенко[2].
Історія[ред. | ред. код]
6 липня 1993 року на зустрічі Віри Смереки (голови товариства імені Олени Теліги в Бедфорді, Англія) та Ольги Кобець (тоді завідувачки міжнародного відділу часопису «Українське слово») вперше обговорювалось питання створення жіночої організації в незалежній Україні[3].
9 червня 1994 року відбувся перший установчий з'їзд, який задекларував утворення Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги[4].
У січні 1995 року організація була офіційно зареєстрована Міністерством юстиції України[5].
Діяльність[ред. | ред. код]
До основних завдань Товариства належать ліквідація всіх форм дискримінації жінок, поширення знань про права жінок в Україні, сприяння патріотичному вихованню нових поколінь українського народу, піднесення культурного рівня та добробуту українства.
За час існування Товариство організувало кілька міжнародних і всеукраїнських конференцій, зокрема «Від емансипації — до фемінізму» (1994), «Громадське та духовне покликання жінки» (1997), «Жіночий рух в Україні та процеси державотворення» (2000), «Європейський союз і НАТО — випробування для України» (2001) та ін.
Товариство брало активну участь у розробці Національної програми збереження репродуктивного здоров'я[6].
У 1998 році Товариством було засновано журнал «Жіночий світ», в тому числі присвячений і висвітленню його діяльності.
Відомі членкині[ред. | ред. код]
- Тетяна Котенко — провідна археографка відділу джерел з новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України, голова ВЖТ ім. Олени Теліги ( з 27 жовтня 2019 року);
- Ольга Кобець — шеф-редакторка (з 05.1999) журналу «Жіночий світ»; голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги (1994-2019); заступниця голови Національної ради жінок України (з 03.1999); член Проводу ОУН (1994–2013); член президії Центральної ради УНП «Собор» (тепер Республіканська платформа) (з 12.1999). Народна депутатка України 4-го скликання;
- Надія Миронець — українська історикиня, докторка іст. наук, професорка, заслужена працівниця народної освіти України, лауреатка Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги та премії Ліги українських меценатів імені Дмитра Нитченка, завідувачка відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України (2001–2012), одна з засновниць ВЖТ ім. Олени Теліги, багаторічна заступниця голови й голова Київського міського відділення Товариства[7][8];
- Марія Дмитрієнко — українська історикиня;
- Валентина Купріна — українська співачка;
- Світлана Мирвода — українська бандуристка;
- Ярослава Плав'юк — українська громадська діячка;
- Людмила Ромен — українська поетеса;
- Леся Степовичка — українська перекладачка;
- Ніна Саєнко — українська мисткиня.
Голови ВЖТ[ред. | ред. код]
- Ольга Кобець (1994—2019 рр.)
- Лариса Ляхоцька (2007—2016 рр.),
- Ніна Кислицька (2016—2020 рр.),
- Тетяна Котенко (з 27 жовтня 2019 року).
Очільниці регіональних осередків[ред. | ред. код]
- Ніна Марченко, голова Київського міського відділення ВЖТ,
- Тетяна Хуторна, голова Дніпропетровської обласної організації ВЖТ,
- Надія Ярема, голова Тернопільської обласної організації,
- Ольга Рябченко, Голова Харківської обласної ВЖТ,
- Ніна Аскерова, голова Чернігівської обласної організації ВЖТ,
- Ірина Шередько, голова Київської обласної ВЖТ,
- Тетяна Шаленко, голова Львівської обласної ВЖТ.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Громадські об'єднання та політичні партії сучасної України / Л. І. Кормич, Д. С. Шелест. — К. : АВРІО, 2004. — С. 176
- ↑ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ЖІНОЧЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ Україна, 03110, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВСЬКОГО, будинок 8, квартира 46 Котенко Тетяна Іванівна. opendatabot.ua (укр.). Процитовано 9 серпня 2021.
- ↑ Олена Апанович в українському жіночому русі [Архівовано 22 грудня 2018 у Wayback Machine.] /. С. В. Савченко // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — Запоріжжя, 2012. — Вип. 34. — С. 119—120
- ↑ Новітня історія України. Портрети сучасниць / авт.-упоряд. В. В. Болгов. — К., 2003. — С.52-53
- ↑ Товариство імені Олени Теліги узаконене // Українське слово. — 1995. — 26 січ. — С. 1
- ↑ Жіночий рух в Україні: питання теорії і сучасна практика / О. Кобець // Етнічна історія народів Європи. — 2000. — Вип. 7. — С. 94–95
- ↑ Надія Миронець, архівіст: Хотілось мені до правди докопатися. Інтерв'ю з України (укр.). 27 травня 2020. Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
- ↑ НАДІЯ ІВАНІВНА МИРОНЕЦЬ: БІОБІБЛІОГРАФІЧНИЙ ПОКАЖЧИК (2018). resource.history.org.ua. Процитовано 12 лютого 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Всеукраїнське жіноче товариство ім. Олени Теліги [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Покликані служити Україні: Фундація імені О. Ольжича, Видавництво імені Олени Теліги, Всеукраїнське жіноче товариство імені Олени Теліги, Об'єднання студіюючої молоді «Зарево»: збірник матеріалів і документів / упорядники: О. Веремійчик, М. Ковальчук, С. Кот та ін. — Київ, 2011. — 656 с.
|
Це незавершена стаття про неприбуткову організацію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |