Вулиця Івана Франка (Івано-Франківськ)
| Вулиця Івана Франка Івано-Франківськ | |
|---|---|
 Будівля №39 | |
| Назва на честь | Івана Франка |
| Колишні назви | |
| австрійського періоду (українською) | Вузька Заболотівська, Камінського |
| радянського періоду (українською) | Сталінської Конституції |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 600 м |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Вулиця Івана Франка у Вікісховищі | |
Вулиця Івана Франка — вулиця в Івано-Франківську, що веде від вул. Незалежності до вул. Михайла Мулика. Знаходиться на сході центральної частини міста.
З історії вулиці[ред. | ред. код]
Належить до найдавніших вулиць міста, відома з XVIII століття. Історична назва — Вузька Заболотівська. Їй паралельна, ближча до Середмістя — Широка Заболотівська (Грушевського).
В 1880-х отримала ім'я Камінського. Ще в 1888 р. радні не могли з'ясувати, чи вона носить ім'я відомого генерала, чи ім'я недавнього бурґомістра. Зупинилися на тому, що це — прізвище генерала Я. Камінського.
В часи ЗУНР вулицю перейменували на А. Могильницького. Німці під час окупації дали ім'я — доктора Франка, генерал-губернатора Кракова.
У радянські часи спочатку була названа вулицею Сталінської Конституції.
Від 1956 року, на відзначенні 100-річчя від дня народження великого Каменяра, отримала теперішню назву — Франка.
Опис вулиці[ред. | ред. код]
Вулиця Франка — вузька, із одностороннім рухом в напрямку до вул. Незалежності, довжиною 600 метрів. Красива, засаджена каштанами й липами, що робить її дещо затемненою.
У невеликому сквері встановлено погруддя письменника, «що немов виростає зі скелі» (1978, скульптор — Анатолій Болюк).
Будівлі[ред. | ред. код]
№ 4.
Колишня військова казарма. Тепер тут філія проектного інституту «Діпромісто» (після надбудови третього поверху).
№ 6.
Управління МНС в Івано-Франківській області[1]
Міститься тут від 1929 року, тоді ж вона була автомобілізована.
№ 10.
5-ти поверховий житловий будинок
№ 14.
Загальноосвітня школа № 3. Єдина в Івано-Франківську з російською та польською мовами навчання. А починалась вона в (1908) році як монастир і школа сестер урсулянок, черниць католицького обряду.
№ 19.
Загальноосвітня школа № 5 (сучасний ліцей). Школа з поглибленим вивченням німецької мови[2].
№ 27.
(1913) Будинок, що належав Мелітонові Бачинському — нотаріусу, літературознавцеві, одному із засновників філії станиславівської «Просвіти», соратникові І. Франка. Очевидно, І. Франко бував гостем у цьому домі.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Будівля №29 -
Будівля №37
Див. також[ред. | ред. код]
- Вулиці Івано-Франківська
- вул. І. Франка на wikimapia.org [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Офіційний сайт обл. УМНС. Архів оригіналу за 4 вересня 2016. Процитовано 29 червня 2019.
- ↑ Історія Івано-Франківської спеціалізованої школи №5 - однієї з найстаріших шкіл міста - franyk.city. franyk.city (укр.). 10 червня 2021. Архів оригіналу за 20 червня 2021. Процитовано 16 червня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Головатий М.І. «200 вулиць Івано-Франківська», — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. — С. 392—393