Вулиця Шнеєрсона (Миколаїв)
| Вулиця Шнеєрсона Миколаїв | |
|---|---|
.jpg) Початок вулиці | |
| Місцевість | Історичний центр Миколаєва |
| Район | Центральний |
| Назва на честь | Менахем Мендл Шнеєрсон |
| Колишні назви | |
|
Чернігівська вулиця (1835 рік-1930 рік; 1937 рік-1946 рік), вулиця Шолом-Алейхема (1930-1937 рр.) вулиця Карла Лібкнехта (1946-2016 рік) | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,02 км |
| Координати початку | 46°58′30″ пн. ш. 31°59′55″ сх. д. / 46.9750111° пн. ш. 31.9987167° сх. д. |
| Координати | 46°58′15″ пн. ш. 31°59′45″ сх. д. / 46.9709111° пн. ш. 31.9959222° сх. д.Координати: 46°58′15″ пн. ш. 31°59′45″ сх. д. / 46.9709111° пн. ш. 31.9959222° сх. д. |
| Координати кінця | 46°58′00″ пн. ш. 31°59′35″ сх. д. / 46.966722° пн. ш. 31.9930944° сх. д. |
| Транспорт | |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Храми |
Стара синагога Нова синагога |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r6012616 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Шнеєрсона у Вікісховищі | |
Ву́лиця Шнеєрсона — вулиця в історичній частині міста Миколаєва.
Розташування[ред. | ред. код]
.jpg)
Вулиця Шнеєрсона — поперечна вулиця в Городовій частині старого Миколаєва. З півночі вона обмежена Набережною вулицею, а з півдня — Центральним проспектом. Має перетини з такими вулицями (з півночі на південь):
- Набережна вулиця,
- Адміральська вулиця,
- Нікольська вулиця,
- Спаська вулиця,
- Велика Морська вулиця,
- Потьомкінська вулиця,
- вулиця Шевченка,
- Центральний проспект.
Історія[ред. | ред. код]
Назва «Чернігівська вулиця» дана в 1835 році поліцмейстером Г. Г. Автономовим і пов'язана з тим, що вулиця орієнтована за меридіаном на Чернігів. Із заснування міста була заселена торговцями-греками. З часу заснування Миколаєва (1789 р.) у місті проживало багато греків, і князь Григорій Потьомкін охоче залучав переселенців до будівництва міста і флоту. Спеціально для них були побудовані найбільші торгові ряди. Жили вони відособлено, заселивши всю Чернігівську вулицю. У 1804 р. вийшов царський указ, який забороняв іноземцям проживати в Миколаєві, а іноземним суднам заходити в Миколаївський порт. Зовнішня комерційна торгівля стала затухати, і греки перебралися в Одесу. Їх місце у внутрішній торгівлі, постачанні флоту і підрядному суднобудуванні зайняли єврейські купці. Громада поступово домоглася панування в міській торгівлі, і члени її в основному селилися в центрі міста на Чернігівській вулиці, де були згодом побудовані перші синагоги, відкриті молитовні будинки і хедери — народні школи. У 1819 р. на вулиці в присутності губернатора Миколаєва О. С. Грейга була закладена головна єврейська синагога міста (вона стала називатися Старою). Її добудували і освятили в 1822 р. Спорудження здійснювалося на кошти релігійної єврейської громади. В кінці XIX століття в Миколаєві функціонували дві синагоги, а також 14 молитовних будинків. Вулицю заселили торговці-євреї.
12 квітня 1926 р. комісія з організації вшанування 10-ї річниці смерті відомого єврейського письменника, основоположника літератури на мові їдиш Соломона Наумовича Рабіновича (псевдонім Шолом Алейхем — «мир вам»), твори якого були перекладені і українською мова, постановила вулицю Чернігівську перейменувати на вулицю Шолом-Алейхема. З 1930 р. вона і стала так називатися.
В 1928 р. найстарішу синагогу міста закрили. Газета «Червоний Миколаїв» від 14 квітня 1929 р. писала: «Вогні культурної революції затьмарять тьмяне великоднє світло синагоги. Слід нарешті звільнитися від релігійного болота». У будівлі відкрили клуб безбожників, потім — Будинок піонерів, після війни — клуб медпрацівників. Ця будівля жодного разу не була зруйнована.
Поруч зі старою синагогою був побудований і в 1889 р. відкритий молитовний дім «Кравців» (синагога чоботярів). Будівлю після німецько-радянської війни займав навчальний комбінат підготовки рахівників з числа інвалідів-фронтовиків. Тут працював і Г. С. Вольгерштейн — великий ентузіаст обліку і контролю. Потім тут розміщувався обком профспілок, а з 1967 р. — знову навчкомбінат, продовжуючи готувати бухгалтерів і операторів лічильних машин. Розпорядженням № 714 від 18 грудня 1989 р. так званий Єврейський квартал по вулиці К. Лібкнехта, між Спаською і Великою Морською № 13, 13А та 15, був у 1991 році переданий єврейській релігійній громаді. Будівлі Старої синагоги надали статус архітектурної пам'ятки. І звільнені дві будівлі в самому центрі міста досі так і стоять порожніми, поступово руйнуючись.
На розі В. Морської і К. Лібкнехта, поруч, — ще один молитовний будинок, побудований в 1877 р. Після його закриття в 20-х роках XX століття, там розташовувався музей природи. Зараз це центральна миколаївська синагога. Нещодавно у дворі синагоги побудували мікву — ритуальний басейн. У будинку під номером 14 проживала родина Фрейденбергів, близькиз родичів Соломона Віттенберга, друга матроса Івана Логовенка. У серпні 1879 р. за підготовку замаху на Олександра II вони були заарештовані і повішені в Миколаєві. На Робочій Слобідці є в один квартал вулиця Логовенка.
В 1937 р. вулиця знову стала Чернігівською. Це було викликано хвилею «боротьби з космополітизмом в літературі та мистецтві» і курсом жорсткого обмеження юдаїзму.
В 1946 р. Чернігівську перейменували у вулицю Карла Лібкнехта (1871–1919) — сина німецького соціаліста Вільгельма Лібкнехта, друга Маркса і Енгельса.[1]
Сучасну назву вулиця дістала у 2016 році у зв'язку з декомунізацією і названа на честь Менахема Мендла Шнеєрсона[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Миколаївська суспільно-політична незалежна газета «Южная Правда» № 47 (22927) от 03.05.2012[недоступне посилання] (рос.)[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Головну вулицю Миколаєва перейменували з Леніна на Центральну [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. «Історична Правда» від 25.02.2016 р.
Література[ред. | ред. код]
- Крючков, Ю. С. История улиц Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям. — Николаев: Возможности Киммерии, 1997. — 160 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вулиця на сайті «Город Николаев в улицах и лицах» [Архівовано 9 квітня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)