Вівсянка санта-лусійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вівсянка санта-лусійська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Санта-лусійська вівсянка (Melanospiza)
Ridgway, 1882
Вид: Вівсянка санта-лусійська
Melanospiza richardsoni
(Cory, 1886)
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Melanospiza richardsoni
Віківиди: Melanospiza richardsoni
ITIS: 561051
МСОП: 22723725
NCBI: 138933

Вівсянка санта-лусійська[2] (Melanospiza richardsoni) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Ендемік Сент-Люсії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 13-14 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають повністю чорне забарвлення. У самиць верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла охриста, тім'я контрастно-сіре. Дзьоб міцний, чорний, лапи рожеві. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Санта-лусійські вівсянки є ендеміками острова Сент-Люсія, одного з Малих Антильських островів. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, зокрема в тропічних лісах і на узліссях, на плантаціях і в суїихї чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті до 800 м над рівнем моря. Віддають перевагу густому підліску гірських тропічних лісів. Живляться насінням, плодами і комахами, шукають їжу на землі. Сезон розмноження триває з квітня по червень.

Збереження[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників. популяція санта-лусійських вівсянок становить від 350 до 1500 м над рівнем моря. Їм загрожує знищення природного середовища, а також хижацтво інтродукованих мангустів, щурів і диких свиней.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Melanospiza richardsoni. Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 20 березня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 20 березня 2022.