Візільтер Вілен Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Візільтер Вілен Семенович
Народився 17 березня 1938(1938-03-17) (86 років)
с. Калинівка, Дніпропетровська область, Українська РСР
Громадянство СРСР СРСР→Росія Росія
Діяльність сценарист, режисер документального кіно
Alma mater Національна металургійна академія України
Знання мов російська
Нагороди Державна премія СРСР

Вілен Семенович Візільтер (нар. 17 березня 1938(19380317), с. Калинівка, Дніпропетровська область) — радянський та російський сценарист та режисер документального кіно, лауреат Державної премії СРСР[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Батьки на початку 1930-х років приїхали у Таврію освоювати цілину. Батько загинув у 1943 році під Сталінградом. Під час німецько-радянської війни з матір'ю та братом перебував в евакуації у місті Актюбінську. Після повернення, закінчив школу у 1956 році, поступив у Дніпропетровський металургійний інститут. Розпочав трудову діяльність вальцювальником у листопрокатному цеху заводу «Запоріжсталь». Переїхавши до Владикавказу, професійно займався альпінізмом, брав участь у сходженнях на Казбек, Ай-Петрі, Алібек. Перший телевізійний документальний фільм «Хрестоносці» зняв у 1962 році на Північно-Осетинській студії телебачення.

У 1964 році вступив на факультет журналістики МДУ, відділення телебачення. Навчання поєднував з роботою у редакції інформації та у інших редакціях Центрального телебачення як автор-оператор. З 1965 по 1969 рр. брав участь у русі студентських будівельних загонів, після чого був знятий повнометражний документальний фільм «У нас у рюкзаках міста». Географія фільму величезна: Казахстан, Далекий Схід, будівництво дороги «Абакан-Тайшет», Байкало-Амурської магістралі. На початку 1970-х рр. працював на Казахському телебаченні. З документальним телефільмом «Кому залишаться сади», знятим у 1972 році на студії «Казахтелефільм», отримав звання лауреату на Всесоюзному фестивалі телевізійних фільмів.

Перший свій телевізійний спектакль «Театральний роз'їзд» по М. В. Гоголю створив у літературно-драматичній редакції Центрального телебачення. У період 1976—1977 років зняв три повнометражних документальних фільми у рамках телепроєкту «Наша біографія»[2] на Центральному телебаченні. У 1979 році у Головній редакції науково-популярних та освітніх програм Центрального телебачення був знятий перший телеспектакль з елементами рок-опери «Нащадки Прометея», створений разом з Олександром Градським. 1986—1988 роки — випуск сатиричної програми «І жартома і всерйоз», програми «Людина і закон». 1988—1994 роки — випуск циклу програм «ПРОК: Бізнес та політика» на ЦТ. Нагороджений медаллю «Захиснику вільної Росії» за інформаційне висвітлення подій 1991, 1993 років.

У період 1999—2002 років спільно з Аркадієм Вайнером та Наталією Дар'яловою як Головний редактор та Заступник Генерального директора створював один з перших приватних телеканалів, морально-правовий телеканал «Дар'ял-ТБ». Після 2002 року повернувся у документальне кіно, де продовжує працювати сценаристом та режисером.

У 2007 році отримав першу премію за сценарний кіно-проект «Російські майстри» на всеросійському конкурсі кіносценаріїв «Росія. Велика та багатонаціональна»[3].

2008 року у видавництві «Грифон[4]» вийшла книга-автобіографія «Телебачення. Закадрові нескладушки».

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 2012 р. — «Російські таланти та шанувальники» (документальний фільм), кінокомпанія «Астрафільм».
  • 2012 р. — «Рудольф Нурєєв. Бунтівний демон» (за грантом Федерального агентства з кінематографії Міністерства культури РФ).
  • 2011 р. — «Мечеть Паризької Богоматері» (документальний фільм), кінокомпанія «Клото».
  • 2011 р. — «Фєдоскіно — чисте джерело», фільм з циклу «Російські майстри» (за грантом Федерального агентства з кінематографії Міністерства культури РФ).
  • 2011 р. — «Коваль Її Величності» — фильм з циклу «Російські майстри» (за грантом Федерального агентства з кінематографії Міністерства культури РФ).
  • 2010 р. — «Два життя Йосипа Гріга», фільм про видатного радянського розвідника Йосипа Григулевича.
  • 2009 р. — «Москва придумає мене», фільм про трагічну долю талановитого російського поета Аркадія Кутілова, за участю Євгена Євтушенка (за грантом Федерального агентства з кінематографії Міністерства культури РФ).
  • 2008 р. — "Казино «Терор» (документальний фільм), кінокомпанія «Клото».
  • 2006 р. — «Герої не вмирають», кінотрилогія про героїв Білорусі у ВВВ, кінокомпанія «Клото».
  • 2006 р. — «Політ з осінніми вітрами», фільм про національного татарського поета Габдуллу Тукая. Телеканал «Культура» (за грантом Федерального агентства з кінематографії Міністерства культури РФ).
  • 2004 р. — «13 миттєвостей долі», документальний фільм про імператрицю Марію Федорівну, кінокомпанія «Майстер-фільм» на замовлення телеканалу «Росія».
  • 2003 р. — «Диктатор Криму», документальний фільм про Якова Слащова, кінокомпанія «Майстер-фільм».
  • 2003 р. — «Діалоги з Колчаком[5]», документальний фільм з серії «Російський вибор» Микити Михалкова, кінокомпанія «Майстер-фільм».
  • 2002 р. — «За нами Москва», документальний фільм про битву під Москвою, кіностудія «Чисті ставки».
  • 1988—1994 рр. — «ПРОК. Бізнес та політика» (щомісячна програма), Центральне телебачення.
  • 1987 р. — «І жартома і всерйоз» (сатирична програма), Центральне телебачення.
  • 1986 р. — «Скажіть їм правду» (телевізійний політичний театр), Центральне телебачення.
  • 1983 р. — «Розповіді про партію: 1917 р.» (Багатосерійний документальний фільм до 80-річчя 1-го з'їзду РСДРП), Центральне телебачення.
  • 1980 р. — «Томас Мюнцер» (телеспектакль), Центральне телебачення.
  • 1978 р. — «Нащадки Прометея» (телевізійна рок-опера).
  • 1977 р. — «Наша біографія»: «1925 рік», «1936 рік», «1950 рік» (багатосерійний документальний фільм до 60-річчя Жовтневої революції), Державна премія СРСР, Центральне телебачення.
  • 1975 р. — «Марат Раджибаєв» (документальний фільм), Творче об'єднання «Однолітки» Казахського телебачення.
  • 1973 р. — «У країні відважних» (дитячий документальний фільм), «Казахтелефільм».
  • 1972 р. — «Кому залишаться сади» (документальний фільм про дітей Казахстану), «Казахтелефільм».
  • 1972 р — «Досмукасан» (фільм-концерт молодіжного казахського музичного ансамблю), «Казахтелефільм».
  • 1970 р. — «Чорне море» (телеспектакль за повістю К. Паустовського), Центральне телебачення.
  • 1968 р. — «Театральний роз'їзд» (телеспектакль), Центральне телебачення.
  • 1966 р. — «У нас у рюкзаках міста», Центральне телебачення.
  • 1961 р. — «Христоносці», Північно-Осетинська студія телебачення.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Егоров В. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 17 січня 2017. (рос.)
  2. ↑ Героическая история России в проектах Гостелерадиофонда http://gtrf.ru/product/show/id/25993[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Конкурс на лучшую сценарную композицию Федерального агентства по культуре и кинематографии, 2007 г. [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Издательство „Грифон“ об авторе http://www.grifon-m.ru/authors/7/ [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ О съемках фильма „Диалоги с Колчаком“ http://rutlib.com/book/15430/p/114 [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Візільтер_Вілен_Семенович&oldid=42111237