Військова тактика інків

Військова тактика інків — комплекс збройних та дипломатичних дій військового командування та армії імперії Тауантінсую. Завдяки вдосконаленою протягом численних походів інки зуміли суттєво розширити територію своєї держави, перетворившись на найпотужнішу імперію Південної Америки.

Дипломатичні методи

Інки нерідко перемагали силою слова, за допомогою дипломатичних перемовин. Коли Сапа Інка і керівництво держави приймали рішення про приєднання до володінь імперії території чергового, доти незалежного від Тауантінсую племені чи народу, до вождів цього племені спочатку прямувало дипломатичне посольство. Вручаючи багаті дари господарям, посланці («качаскі») пропонували їм мирно і добровільно підкоритися «синам Сонця». Якщо ці місцеві володарі та вожді добровільно погоджувалися стати васалами Інки, правитель Тауантінсую залишав за ними їхні посади. Вони навіть ставали представниками знаті, а в їх володіннях встановлювалися порядки економічної і соціальної системи імперії.

Військові методи

Неможливість досягти підкорення чужого племені, народу дипломатичними засобами призводило до початку військової кампанії. Внаслідок розвинутого інституту мобілізації військо збиралося доволі швидко та вирушала на супротивника ще до того, як посли-качаскі залишали кордони держави-мети атаки Сапе Інки. При цьому качаскі офіційно оголошували початок війни — не було випадку, коли інки розпочали війну без оголошення.

Військо Інки виступало в похід зі збірного пункту. Воно йшло маршем по дорогах імперії. Мобілізовані солдати, що отримали хорошу попередню підготовку у своїй громаді-айльу, були привчені до тривалих переходів, тому військо просувалося дуже швидко. Попереду них рухалися розвідники. Слідом за військом йшли багатотисячні каравани лам, нав'ючених резервним озброєнням і харчами.

Коли ворогуючі сторони підходили один до одного досить близько, першого удару — з певної відстані — завдавали інкські метальники пращі. Величезна кількість каміння падало на голови супротивників інків. Потім у справу йшли вояки з піками, після цього в атаку вступали вояки з маканами (шестигранними кам'яними і металевими палицями).

Результат поєдинку вирішувалося на заключній фазі — в рукопашному бою. До цього часу зазвичай вже було ясно, хто виявиться переможцем. Оскільки вояки інків протягом тривалого періоду проходили досить добрий вишкіл і, як правило, завжди знаходилися в чисельній перевазі в порівнянні з противником, то армія «синів Сонця» перемагала у всіх війнах.

Перемозі сприяла «психологічна зброя». У міру наближення до позицій своїх ворогів інки приймалися дико кричати, видавати найрізноманітніші застрашливі звуки, сурмити в великі мушлі, грати на флейтах, бити в барабани тощо. Вони піднімали неймовірний ґвалт, який наводив на супротивника жах. Після закінчення бою крики переможців вщухали.

Джерела

• Brundage, В. С. Empire of the Inca. Norman, 1963.