Вікторія Бегальська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вікторія Бегальська
Народження 14 грудня 1975(1975-12-14) (48 років)
Дніпропетровськ, Україна
Навчання Харківська державна академія дизайну та мистецтв
Діяльність художниця

Вікторія Бегальська (1975, Дніпропетровськ, Україна) — українська художниця.

Біографія[ред. | ред. код]

Вікторія Бегальська народилася в Дніпропетровську, в Україні. Закінчила Харківською державну академію дизайну і мистецтв.

З 2001 живе в Москві. Ранні художні практики Бегальської пов'язані з відео [1].

З 2005 художниця активно займається живописом.[2]

З 2008 співпрацює з галереєю «Pop/off/art», в якій пройшло кілька її персональних виставок. Знакові виставки Бегальської проходили на важливих міжнародних майданчиках. Брала участь в основному проекті 5й Московської бієнале.

З 2014 займається живописом спільно з Олександром Вілкіним.

У 2013 спільно з Оксаною Саркісян і Владом Чіженковим заснувала художню платформу Феміністська кухня [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.].

У 2014 з Олександром Вілкіним та Діаною Портленд заснувала творчий союз секс-робітниць/ків і художників Тереза [3]. Завдання, які ставив перед собою союз на момент створення: надання зайнятим в секс-індустрії громадського простору, включення секс-робітниць/ків в соціо-культурні процеси, просвітницька та комунікативна діяльність.

З 2014 творчою спілкою було здійснено кілька партисипаторная мистецьких проектів, в тому числі два лялькових вистави: «Пояс Афродіти» [4] і «Військові черевики просять ніжності» [5]. «Пояс Афродіти» в 2015 був висунутий на здобуття премії «Інновація» в номінації «Головний візуальний проект року» [6]. C 2016 року «Пояс Афродіти» знаходиться в колекції музею M HKA [7].

У 2015 Терезою спільно з Центром Незалежних Соціологічних Досліджень (СПб) був здійснений проект, який представляв собою соціологічне дослідження на основі глибинних інтерв'ю, зібраних секс-працівниками у секс-працівників.

Персональні виставки[ред. | ред. код]

  • 2017 — «Molensteenkraag». Light Cube Art Gallery, Ронсе, Бельгія.
  • 2016 — «Раффлезіанство». Галерея Марини Гисич, Санкт-Петербург.
  • 2016 — «Ті, хто володіє шлунком» (спільно з Олександром Вілкін). Галерея «Pop / off / art», Москва.
  • 2015 — «Гертруда». Галерея «Pop / off / art», Москва. [8]
  • 2012 — «Зіги». Галерея «Pop / off / art», Винзавод, Москва. [9]
  • 2011 — «Сором». Грідчінхолл, Підмосков'ї. [2][10]
  • 2010 — «Дрім-цу-цу». Галерея «Pop / off / art», Москва.
  • 2010 — «Імпресіонізм з дулею в кишені». Галерея «Pop / off / art», Москва.
  • 2009 — «Рідке небо». Паралельний проект в рамках 3 Московської бієнале сучасного мистецтва, ПROEKT FAБRІKA, Москва.
  • 2009 — «Хіба мені нудно?». Галерея «Pop / off / art», Москва.
  • 2009 — «У кожної дівчини - своя параноя». Галерея «Мистецького арсеналу», Київ [11][12].
  • 2008 — «Єдині». Фонд Підтримки візуальних мистецтв Олени Березкіній «Ера», Москва.
  • 2007 — «До експресії». Галерея «АРТСтрелка-projects», Москва.
  • 2007 — «Любов і інші почуття». Творчі майстерні, ГЦСИ, Москва.
  • 2005 — «2 or not 2b». Галерея «АРТСтрелка-projects», Москва.
  • 2005 — «Про коней». Звірівське центр сучасного мистецтва, Москва.
  • 2004 — «Хочу тебе закопати». Галерея Гельмана, Київ.

Групові виставки[ред. | ред. код]

  • 2016 — «Світ, Праця, Травень». Остенд, Бельгія.
  • 2015 — «Виставка номінантів конкурсу ІННОВАЦІЯ 2014». ГЦСІ, Москва.
  • 2014 — «Живопис розширення». Музей Москви, Москва.
  • 2013 — «Кінопрограма 5-й Московській бієнале сучасного мистецтва». ЦВЗ «Манеж», Москва.
  • 2012 — «В ПОВНОМУ БЕЗЛАДІ. Російське сучасне мистецтво. Премія Кандинського 2007-2012 ». Центр Мистецтв Arts Santa Monica, Барселона, Іспанія.
  • 2010 — «Історія Російського відеоарту. Том 3 ». ММСИ, Москва.
  • 2009 — «Історія Російського відеоарту. Том 2 ». ММСИ, Москва.
  • 2008 — «A (rt) R (ussia) T (oday) - Index». Латвійський Національний художній музей, Рига.
  • 2007 — «ArtDigital: Прикордонне стан». Спеціальний проект в рамках 2-ій Московській Бієнале сучасного мистецтва, Галерея Марс, Москва
  • 2006 — «Хай буде відео!» Арт-Москва, Центральний Будинок художника, Москва

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2010 підписала відкритий лист президенту Росії на захист Андрія Єрофеєва та Юрія Самодурова. [13].

Цитати[ред. | ред. код]

«Парадоксально, але впадаючи в напів-наївне, напів-експресіоністське живописання, нібито перебільшено анти-жіноче, Вікторія отримує можливість найбільш безпосереднього вираження своєї жіночої сутності. А заодно домагається того необхідного кута деформації, вивертання всіх суглобів реальності, якого неможливо досягти, працюючи з натуралістичним відео-матеріалом. Світ мальовничих образів Бегальської жорсткий і незграбний, складається з дисонансних кольорів, гострих кутів, розчленованих форм, які вона дробить і ламає без найменшого жалю, точно з таким же запалом, з яким закидала екран брудом... Остаточно позбутися від чисто жіночої сентиментальності, яка ховається за епатажною феміністською позою, Вікторія все ж не збирається. Ця сентиментальність — і є її секретна зброя, що змушує сприймати жінку, як істоту крихку і вразливу в своїй параної... »[12] — Вікторія Бурлака 2009.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Vika Begalska - Video | (ru-RU) . video.vikabegalska.ru. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 15 червня 2017.
  2. ↑ а б Осмоловский А. Вика Бегальская: «Свобода приходит нагая» [Архівовано 27 червня 2011 у Wayback Machine.] // Частный Корреспондент. — 2011. — 25 июня.
  3. ↑ Тереза. Тереза. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 15 червня 2017.
  4. ↑ Тереза. Тереза. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 15 червня 2017.
  5. ↑ Тереза. Тереза. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 15 червня 2017.
  6. ↑ Номинанты премии "Инновация" 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  7. ↑ Тереза. Тереза. Архів оригіналу за 20 серпня 2019. Процитовано 15 червня 2017.
  8. ↑ Протасеня Н. Вика Бегальская: «Отвратительнее сталкиваться с эксплуатацией женской сексуальности мужчинами в жизни, чем на территории салона» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] // aroundart.ru. — 2015. — 10 марта.
  9. ↑ Барышева А. 25 вопросов художнику Вике Бегальской // www.artinfo.com. — 2012. — 16 ноября.
  10. ↑ Собств. корр. Вернисажи недели. 27 июня — 3 июля [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] // www.openspace.ru. — 2011. — 27 июня.
  11. ↑ Собств. корр. Виктория Бегальская в галерее «Мыстецький арсенал» // Коммерсантъ. — 2009. — 16 янв.
  12. ↑ а б Бурлака В. Виктория Бегальская. «У каждой девушки — своя паранойя» [Архівовано 21 серпня 2019 у Wayback Machine.] // artarsenal.livejournal.com. — 2009. — 15 янв.
  13. ↑ Открытое письмо президенту РФ от художественной общественности [Архівовано 2011-03-12 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікторія_Бегальська&oldid=42240631