Вікіпедія:Вікізустрічі/177

25 квітня, Київ[ред. код]

Планування

25 квітня відбудеться нагородження переможців конкурсу статей «Вікіпедія любить пам'ятки». На заході має бути присутнім міністр культури України В'ячеслав Кириленко.

Місце: Софія Київська, хлібня (зал на 2 поверсі)
Час: 11:30
Учасники:

--Anntinomy^обг 10:37, 16 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--アンタナナ 05:04, 17 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Анатолій (обг.) 18:14, 17 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Ілля (обговорення) 11:20, 18 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Нестеренко Оля (обговорення) 08:14, 19 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
~~угадайде кого я прийду побачити (і не тільки побачити...)~~--Звірі (обговорення) 09:32, 19 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
ну-ну…--Анатолій (обг.) 09:53, 19 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
баранки гну--Звірі (обговорення) 18:12, 19 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
Щастить же вам, що я змінив свої плани в останній момент. Це ж ви наче в лотерею виграли, їй-бо. --Звірі (обговорення) 09:00, 25 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Бісерок (обговорення) 11:55, 19 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Ustana
--PersonaUA (обговорення) 15:45, 20 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Дмитро Жданов (обговорення) 22:05, 21 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--DENAMAX (обговорення) 10:51, 22 квітня 2015 (UTC) Хочу приїхати (якщо не буде мене, то значить не відпустили з роботи)[відповісти]
--Alina Vozna (обговорення) 13:00, 22 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
Десь під завершення. --ᛒᚨᛊᛖ (ⰑⰁⰃ) 20:02, 22 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Krupolsky (обговорення) 21:08, 22 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Aced^talk 21:35, 22 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
— Юрій Дзядик (о•в) 14:37, 23 квітня 2015 (UTC).[відповісти]
--Качор Любов Омелянівна (обговорення) 22:36, 23 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Natalka61 (обговорення) 10:15, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Oleg master (обговорення) 11:17, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Oleksandr Tahayev (обговорення) 16:04, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
Якщо будуть місця в Ужгородському потязі ) --Остап-Юліан Атерваль (Захарко) (обговорення) 16:04, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Amakuha 19:05, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
--Sens (обговорення) 23:49, 24 квітня 2015 (UTC)[відповісти]
з дружиною. — Юрій Дзядик (о•в) 07:23, 25 квітня 2015 (UTC).[відповісти]

Звіт[ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вікізустрічі/177

зустріч було оголошено, щоб привітати учасників конкурсу «Вікіпедія любить пам'ятки». дякую усім, хто прийшов. чомусь було дуже весело (або це в мене таке суб'єктивне враження залишилося). принаймні на світлинах усі постійно усміхаються --アンタナナ 00:53, 27 квітня 2015 (UTC)[відповісти]

п.с. після самого нагородження ми ще провели вікізустріч-у-тіснішому-(й-більш-голодному-колі) та погуляли пішки на книжковий арсенал --アンタナナ 00:53, 27 квітня 2015 (UTC)[відповісти]

У мене майже цілком позитивні враження від нагородження і вікізустрічі. Насправді цих вражень дуже багато, але вони більше якісь внутрішні й навряд чи будуть ще комусь цікаві. Коли садили липи на території Софії, то постійно собі уявляв якихось людей, які до них будуть приходити через багато-багато років, коли й нас уже не буде. Хто будуть ці люди, якою мовою будуть вони розмовляти? Давав інтерв'ю для радіо Ера, в якому закликав людей долучатись до редагування Вікіпедії, і наступного дня мама мені сказала, що її подруга чула це інтерв'ю. Хотів купити трохи книжок у книжковому арсеналі, але на жаль не взяв із собою гроші. Особливо жалію, що не купив якусь із книжок Мухарського, який давав автографи. Ще був дуже вражений від оглядин Софійського собору. Часто жалію, що є можливість подивитись це все в Києві, але чомусь не роблю це сам. А тут ось нагода якраз випала. Приємно було побачити вікіпедистів, яких раніше не бачив на вікічетвергах. Хоча в принципі усвідомлюю, що й з ними мене мало що об'єднує, як і з рештою нашого суспільства. З ними об'єднує україномовна Вікіпедія, хоча пишу я її з зовсім інших мотивів, а з рештою суспільства взагалі нічого.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 07:45, 27 квітня 2015 (UTC)[відповісти]

У минулу суботу 25 квітня 2015 року відбувся захід присвячений нагородженню переможців конкурсу з написання статей у Вікіпедію про пам’ятки України. Маю визнати, що це був перший подібний, так би мовити, офіційний захід з нагородження переможців конкусу Вікіпедії на якому я був пристуній. Зазвичай я ігнорував подібні події, оскільки ніколи не брав участь у конкурсах Вікіпедії і тому не відчував потреби чи зацікавленості спостерігати за тим, як нагороджують інших. Здавалося, що це буде щось формальне та нудне. Але цього дня я був приємно вражений.

Нагородження відбувалося у виставковій залі «Хлібня» на території Софії Київської за участю міністра культури України В’ячеслава Кириленка та директора заповідника Нелі Куковальської, які разом з виконавчим директором ГО «Вікімедіа Україна», більше відомою вікіпедистам за незрозумілим ніком アンタナナ, вручали почесні грамоти та призи присутнім переможцям.

Запізнюючись на початок, ледь не біг від метро «Золоті Ворота», але як виявилося дарма, бо захід розпочався із запізненням. Ми очікували прибуття пана міністра. Я би обурився цій затримці, якби сам не запізнився, але потім стало зрозуміло, що все складається найліпшим чином.

Зала, де все відбулося, була прикрашена виставкою фотографій вікіпедистів з фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» за різні роки. Роздруковані у високій якості і досить великого розміру ці роботи учасників справді вражали. Кожна робота супроводжувалася інформацією щодо автора та сфотографованого об’єкту. Це дозволяло щоразу дивуватися як майстерності фотографа так і тим, які є чудові місця в Україні і як багато я ще не знаю про них. Адже це не просто були вдалі фото бозна чого для обкладинки журналу. Всі фотографії відображають якісь культурні пам’ятки і зроблені згідно умов щорічного конкурсу з конкретним завданням.

Власне кажучи, як згодом я зрозумів зі слів アンタナナ, поточний конкурс статей «Вікіпедія любить пам’ятки», для нагородження переможців якого ми зібралися в цей день, був скерований на те, щоб компенсувати розрив між зробленими фотографіями пам’яток культурної спадщини та написаними статтями про ці пам’ятки. Адже Вікіпедія — це енциклопедія, а не фотосток.

Атмосфера була розслабленою та дружньою. Люди спілкувалися, знайомилися або ж, звичайно, читали щось з екранів своїх смартфонів, в очікуванні офіційної частини. Пані アンタナナ, в інтригуючій сукні та все з тими ж сережками у вигляді маленьких крильць із камінцями кольору magenta, вирішувала організаційні питання і напевно була єдиною особою в залі, що створювала враження стисненої пружини, яка стрибне дуже швидко і дуже далеко, щойно її відпустять. Коли ж прибув пан Кириленко, захід розпочався вступним словом пані アンタナナ. Вона пояснила контекст події, представила учасників, анонсувала порядок роботи та намагалася впоратися із пультом керування презентацією, який ну ніяк не хотів слухатися і сам по собі на екрані за її спиною підступно листав слайди. Я ненавмисно думав про те, що їй потрібна ще одна або дві додаткові руки. В одній мікрофон, в другій пульт, в третій папочка з цінними паперами та напевно ще якійсь жезл чи, навіть, стилізований молоток для непокірних користувачів.

Далі зі вступним словом виступив пан міністр, В'ячеслав Кириленко, який трохи зруйнував мої уявлення про шановну особу, яка прийшла із пафосом нагородити когось за те, до чого власне вона (особа), здається, не має жодного стосунку. І це було класно, бо гарним настроєм, своєю безпосередністю, відкритістю та постійними жартами він перетворив церемонію нагородження на приємну зустріч друзів. Навіть アンタナナ розслабилася і посміхалася. Все відбувалося чудово, щиро та безпосередньо. В його словах відчувалася повага і намагання показати свою обізнаність у тому, що відбувається. Здається він дійсно намагався зрозуміти що таке Вікіпедія, на скільки це складно і важливо.

Оскільки ми були в гостях Національного заповідника «Софія Київська», то наступним кроком були привітальні слова господині цього місця, Нелі Куковальської, після чого перейшли безпосередньо до нагородження. Переможці за бажанням могли сказати кільки слів стосовно поточних подій, своєї активності та Вікіпедії загалом.

Неочікуваним доповненням до програми було спільна посадка дерев на території заповідника, про що краще дізнатися із фотографій заходу. Пан міністр та пані Неля кидали у лунку під дерево дрібні грощі для археологів майбутнього. Можливо до цього долучалися й інші присутні. Хто зна скільки там тепер грошей закопано? У всякому разі кожен охочий міг взяти лопату і долучитися до закопування саженців. Це було дуже весело і справді схоже більше на якесь свято ніж на формальну та показову акцію.

Окремо слід наголосити на тому, що, на мою думку, цей захід мав ще кілька позитивних моментів. Перебуваючи під враженням від читання книги Стівена Леві Хакери: Герої комп'ютерної революції, я знаходжу певні паралельні моменти в ідеях Вікіпедії та, так званої, хакерскої етики. Наприклад, безапеляційна впевненість у тому, що інформація належить світу (всім). Разом із тим спостерігаю за певними труднощами. Зокрема, я маю на увазі замкненість, відстороненість, певну невизнану елітарність вікіпедистів та хакерів на тому ранішньому етапі. Це прірва між нашим логічним та "ідеальним" світом правил Вікіпедії та, так би мовити, "реальним світом" в якому ми постійно намагаємося популяризувати наші проекти, спокушаючи людей скористатися мозком і переступити через межу між користувачем (читачем) та учасником (дописувачем).

Рівень цієї "прірви" прямо-пропорційний рівню невігластва людей щодо можливостей та функціонування Вікіпедії. І він скорочується на стільки, на скільки люди здобули знань, що можливо лише за умов виходу інформації із внутрішнього простору Вікіпедії, за умов розширення кола читачів та створення позитивного "поп-іміджу" Вікіпедії. Для цього люди придумали масмедіа та ЗМІ.

Міністри приходять і йдуть, але паралельно з увагою до певної особи представники ЗМІ брали інтерв'ю у інших присутніх. Наприклад у Oleksandr Tahayev, Aced та, напевно, інших (я не рахував, та й не всіх знаю).

Я думав про те, що тепер теж хочу брати участь у конкурсах Вікіпедії і взагалі, щось давно я нічого не дописував, але ж насправді це супер зробити щось значне — безкорисно поділитися багатством свого знання зі світом! --Sens (обговорення) 10:18, 27 квітня 2015 (UTC)[відповісти]

Від себе додам, що я навпаки якраз і очікував побачити Кириленка саме таким, бо якраз і сприймаю його як одного з небагатьох представників влади, які хочуть щось зробити для країни. Найбільше зі всієї зустрічі взагалі вразили і запам'ятались якраз його слова, що "Потрібно бути сміливим, щоб зробити редагування, адже їх потім побачать дуже багато людей". Це для мене дало відповіді на деякі запитання, чого я не міг зробити самотужки декілька місяців. Коли я думав було про те, як знайти нових дописувачів, я пригадував себе перед тим як сам став писати, що тоді в мене навіть не виникало таких думок, що в цих статей є автори. Так, неначе, вони створені самі по собі. Просто я про це не замислювався, не усвідомлював цього. А от коли Кириленко сказав цю фразу, то я одразу пригадав, що все-таки час від часу я думав про авторів і в ці моменти мені це здавалося чимось досить складним, що "яким же розумним треба бути, щоб щось туди дописати", хоча й розумів, що технічно це дуже легко зробити. І це заглушало короткі проблиски усвідомлень, що "але ж хтось їх пише таки" . І сумарно це все відлякувало від того, щоб самому почати дописувати. Тільки досить серйозні мотиви по-перше привели мене до необхідності бути автором, тобто сказати собі "Ей шановний, припиняй уже просто читати й сам дописуй, в українській Вікіпедії ще багато чого нема". А по-друге до того, що я пересилив у собі оцей страх першого кроку. Мабуть треба в якихось блогах саме отак розповідати, як це відбулося зі мною, і крім власного мотиву наводити якісь іще інші.--Oleksandr Tahayev (обговорення) 15:49, 28 квітня 2015 (UTC)[відповісти]

Конкурс «Вікіпедія любить пам’ятки», який тривав цілий місяць, назавжди залишиться в моїй пам’яті. У цей час я дізналась стільки нового, цікавого, пізнавального. Я, сподіваюсь, змогла значно вдосконалити вміння написання статей енциклопедичного характеру. Здається, пройшов лише місяць, а зміни в сприйнятті пам’яток архітектури величезні. Раніше, це були просто цікаві будинки, повз які проходиш декілька разів на тиждень. А зараз, це будинки зі своєю історією, такою захоплюючою, що хочеться дізнаватись найменші деталі, вивчати все більш детально. Хочу подякувати організаторам за таку чудову можливість, за проведення конкурсу, за те, що у ньому можна було брати участь, а потім і завітати на церемонію нагородження, яка справила величезне враження. Емоції виключно позитивні. Дружня та приємна атмосфера, чудове місце для організації церемонії. Я вперше побувала у Софії Київській. І я у захваті! Від цієї пам’ятки, від людей, від емоцій, які викликає це місце. Організаторам вдалось створити досить яскраві спогади для тих вікіпедистів, які приїхали на зустріч. Для мене цей день був святом. Щиро дякую вам за все. --Alina Vozna (обговорення) 14:34, 29 квітня 2015 (UTC)[відповісти]