Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАЛУЖНЯЦЬКИЙ Омелян Ієронімович
КАЛУЖНЯЦЬКИЙ Омелян Ієронімович (11.01.1845—03.06.1914) — громад. та освіт. діяч Буковини, мовознавець-славіст, палеограф. Чл.-кор. Румун. АН (1890) та Петерб. АН (1891). Працював у Чернів. ун-ті (нині Чернівецький національний університет). 1876 очолив каф-ру слов’ян. філології й керував нею до смерті, одночасно— декан філос. ф-ту (1886—87), ректор ун-ту (1889—90). К. був одним із провідних діячів «Руської бесіди» та (від 1893) політ. т-ва «консервативних русинів»— Нар. ради. Досліджував проблеми польс., рос., сербського, болг., старослов’янського мовознавства, палеографії, народознавства, історії права тощо. Зібрав бл. 200 «писаних руською мовою» грамот румун. володарів, а також близько 800 грамот і розпоряджень київ., львів. і перемишльських єпископів, опрацював матеріали з пам’ятками канонічного права. К.— автор багатьох наук. праць і публікацій документів, серед них: «Обзор слов’яноруських пам’яток мови й писемності…» (1877), «Молдавські та мультанські документи з архівів міста Львова» (1878), «Пам’ятки старослов’янської мови, т. 1. Путнянське Євангеліє» (1888). Досліджуючи мову Путнянського Євангелія, зазначив у ній риси, характерні для укр. мови.
Література[ред. код]
Буковина: Історичний нарис. Чернівці, 1998.
Джерела[ред. код]
- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Автор: С.Л. Юсов.; url: http://history.org.ua/?termin=Kaluzhnyacky_O; том: 4